Істинні з неба [Завершений]

~1~

Привіт мене звуть Кім Лія, мені 18 вчусь в найкращій школі в Сеулі. Останній рік. І у мене до сих пір немає мого істинного. Друзів у мене теж немає. Я не можу їх завести тому я спокійна і тиха.
Є у мене один однокласник його звуть Чонгук. Він плей-бой
школи або як я його називаю бед гай. За ним бігають всі дівчата старшої школи. Звісно крім мене. У мене є молодша сестра яка вчиться в 9 класі вона теж закохана в Чонгука. У нього немає істинної. В той час як у його всіх друзів уже є. Тільки він один без. Всі дівчата старшої школи надіються що хтось одна з них є його істиною. Але скоро ми дізнаємось хто його істинна.
Ранок починався як звичайно я встала пішла готувати сніданок собі і сестрі так як наші батьки живуть на роботі в прямому сенсі цього слова. Але вони нас забезпечують всім чим потрібно. Деколи приїжджають але тоді мені краще не появлятись у них на очах. Я є їхньою не улюбленою дитиною. Тому що мама мене народила від іншого чоловіка. Мама поки була вагітна мною постійно хотіла вбити мене різними способами, але її від цього відмовив мій справжній батько. Але потім всерівно кинув бо зрозумів що мама не буде з ним тільки зараз мене.
Мою молодшу сестру Чеён вони люблять більше ніж мене.
Мене батьки спокійно можуть побити. Тому я не хочу їх бачити і надіюсь що скоро переїду від них до свого істинного.
За цей час поки я вам розказувала про себе. Я вже приготувала сніданок і зробила водні процедури. Моя сестра вже встала і поїла. Я теж вже поїла. Я завжди виходжу перша і прихожу теж перша щоб мене ніхто не бачив. Я прийшла в школу і сіла за свою парту. І почула розмову своїх однокласниць.
- Чула що Чонгук почав дивно поводитись? Видно у нього вже появилась істинна.Надіюсь це буду я. - однокласниця.
- Чому ти? Може це я? - однокласниця 2.
- Ладно скоро дізнаємось хто вона. - однокласниця.
         Pov Чонгук
Останні два дні я постійно відчуваю крім своїх емоцій ще чиїсь. Походу у мене появилась істинна. Вона якась пофігістка чи що, вона постійно спокійна і зла. Цікаво хто вона. Сьогодні має або може з'явитися підказка. Я відчув біль і подивився на руку. І побачив цифру 11 я так зрозумів це клас. Так як в школі цього року у нас один 11 клас. То виходить вона з мого класу. Наступна підказка буде тільки через два дні і невідомо що це буде. Чи це буде її вік, чи її ім'я я не знаю. Надіюсь я її швидко знайду. І дізнаюсь чому у неї такі емоції. Але я відчуваю вона чогось боїться. Треба поцікавитись буде коли знайду. І обов'язково зроблю її щасливою.
          End Pov Чонгук.
  Лія::
Мене клас не любить за те що я маю трохи не звичну зовнішність. Я не дуже схожа на кореянку, тому що маю інший колір очей, інші очі. А всім іншим не відрізняюсь від кореянки. Мене через це можуть образити. Був один раз що навіть побили. Але це нічого я вже навчилась стримувати біль. Зараз ішов урок Історії. Я завжди сиділа за останньою партою і не слухала вчительку. Я вчусь відмінно, мене навіть не чіпають тому що знають що я це буду знати на наступний раз. Тому я могла спокійно спати, бавитись в телефоні, і все тому інше.
І та я вирішила подивитись на Чонгука так як всі кажуть у нього змінилась поведінка. Ну та і справді він якийсь дивний. Раніше таким не був. Ладно всерівно тою істинною не є я. Навіщо мені перейматись.
       Чонгук::
Блін, вона зараз сидить десь біля мене а я навіть не знаю хто вона. І ВОНА ЗНОВУ ДУЖЕ СПОКІЙНА. Це нереально сидіти на Історії де тебе можуть в будь-який час запитати щось. Но ні вона спокійна. Я почав дивитись на клас і знайшов тільки двух хто спокійно себе веде. Це наша королева Ліса, і Лія. Мені якщо чесно не подобається Ліса, вона якась не така яку я хочу, постійно ревнує до всіх і всього. Тому надіюсь що це Лія. Хоча вона мені теж не подобається але ж вибору нема. Треба іти за долею. Треба буде щось зробити щоб зрозуміти хто з них моя істинна. А може це і не Ліса з Лією, може це Рюджин, або Дженні, або наша новенька Кароліна. Да дивне ім'я, але красиве. Треба буде щось зробити з кожною, наприклад поставити підніжку або випадково вдарити. Одним словом я думав про істинну цілий урок історії і мені повезло що мене не помітила вчителька. Так що там у нас далі...... Література. Мдаааа не один із найкращих уроків, але ладно нехай буде. Після літератури у нас буде фіз-ра. Вот на фіз-рі і провірим хто вона моя істинна. У нас сьогодні матч з пінерболу. Треба набрати команду. Так як я капітан то я і набираю. Треба взяти найкращих. Думаю взяти Лію, вона досить не погано грала. І ще декількох людей.
     Лія::
Так Історії закінчилась зараз література круто, сидіти ще на одному нудному уроці. Після, фіз-ра ура, можна буде звалити додому і поспати. Надіюсь мене не заставлять щось робити. Бо я так нічого не хочу робити. Ладно урок почався я вирішила поспати бо я дуже стомлена, та й ще у мене голова заболіла. Круто надіюсь пройде. Я дістала воду і випила трішки. Стало легше але не набагато. Можна звісно було б і піти до медсестри але поки голова сильно не болить краще ще посиджу.
        Чонгук::
Почався урок літератури. Я відчув що у моєї істинної почала боліти голова. Потім трохи менше. Але всеодно болить не тільки в неї але і в мене але не сильно. Я вирішив вийти пройтись бо це ні до чого.
       Лія::
Моя голова почала боліти ще сильніше я підійшла до вчительки і попросила вийти. Вона мене відпустила. Я ішла до медсестри як я побачила Чонгука який сидів на лавці між 1 і 2 поверхом я вирішила спитати чи все добре з ним.
- Чонгук з тобою все добре? - Лія.
- М? Та все добре. Чого питаєш? - Чонгук.
- Просто виглядаєш не дуже. Тому і питаю. Дати води? - Лія.
- Не відмовлюсь - Чонгук.
Коли вона мені дала воду я випадково вдарив її. Звісно це для неї випадково але я це зробив спеціально. Я реально відчув біль. Тобто получається Лія моя ІСТИННА? Як я рад що вона. Бо не хотів щоб це була Ліса.
- Вибач. - Чонгук.
- Нічого. - Лія.
- Ти теж як почуваєшся? Бо теж виглядаєш не дуже. - Чонгук.
- Да так голова болить ішла до медсестри. - Лія.
- Можна питання? - Чонгук.
- Задавай. - Лія.
- Я би хотів щоб ти грала в матчі з пінерболу. - Чонгук.
- Ну якщо мені буде добре то зіграю якщо ні то ні. - Лія.
- Добре Ліє, можна тебе запитати дещо? - Чонгук.
- Можна. - Лія.
- У тебе є істинний? - Чонгук.
- Ні немає, але я його відчуваю. - Лія.
- У мене теж не було істинної, але я її теж відчуваю. Можеш сказати що твій істинний відчуває? - Чонгук.
- У нього теж зараз болить голова але слабше ніж у мене. - Лія.
- А у моєї істинної теж зараз голова болить тільки сильніше ніж у мене. - Чонгук.
- Тільки попробуй сказати що...  - Лія.
- Так я твій істинний. - Чонгук.
- Не вірю, чим докажеш? - Лія.
- Давай докажу. - сказав Чонгук і сильно стиснув руку, і Лія це відчула.
- Все відпусти мені боляче. - Лія.
- Добре давай відведу тебе до медсестри, моя істинна. - Чонгук.
- Добре. - Лія.
- Ти знаєш що ти маєш жити зі мною? - Чонгук.
- Знаю. - Лія.
- Давай так, завтра ввечері я заїду за тобою і ми поїдемо до мене додому де будемо жити. - Чонгук.
- Добре. - Лія.
- Ти батькам скажи що ти вже будеш жити зі мною. - Чонгук.
- Їм не має значення до мене і сестри. - Лія.
- Правда? - Чонгук.
- Так. - Лія.
- Тому ти така пофігістка? Тому ти постійно якась спокійна? - Чонгук.
- Посуті та. - Лія.
- Але ти чогось боїшся. Правда? - Чонгук.
- Боялась. Бо коли переїду до тебе перестану. - Лія.
- Але всерівно чого ти боїшся? - Чонгук.
- Я боялась батьків, вони мене постійно били. - Лія.
- Але зараз все буде добре ти біля мене, жити будеш зі мною. - сказав Чонгук який стояв навпроти неї і заправив прядку волосся за вухо.
- Я знаю дякую. - Лія.
Чонгук взяв і поцілував Лію.
- Я відчуваю у тебе голова перестала боліти. - Чонгук.
- І у тебе теж. - Лія.
- Вертаємося в клас? - Чонгук.
- Але я не була в медсестри, я ж не зможу принести записку вчительці. - Лія.
- Ти можеш і не приносити, моя мама директор цієї школи і універу в який я хотів поступити. Так що якщо хочеш можемо зараз піти до моєї мами вона тобі напише записку. - Чонгук.
- Якщо можна то давай сходимо. - Лія.
- Звісно можна ідемо. - Чонгук.
Вони прийшли до кабінету директора.
Він постукав і вони зайшли.
- Привіт мам, я не один. - Чонгук.
- Привіт сину, а з ким ти? - директор.
- Мам познайомся це моя істинна Лія. Лія це моя мама Солла. - Чонгук.
- Приємно познайомитись. - Лія.
- Теж Лія. Чонгук але вона правда твоя істинна? - мама.
- Мам я провірив, вона справді моя істинна. - Чонгук.
- Ну ладно всеодно нічого не зроблю. Вітаю вас діти. Я так розумію ви трохи прогуляли урок зараз напишу вам записки. - мама. І вона нам написала дві записки вчительці. Ми зайшли до класу і вручили їй записки і сіли на місця.
До кінця залишилось 5 хвилин і я просто лежала на парті. Урок закінчився до мене підійшов мій істинний.
- Лія будеш грати в матчі? - Чонгук.
- Куди ж я дінусь. Звісно буду. - Лія.
- Добре ідемо в спортзал. - Чонгук.
Потім ви весь урок грали в пінербол і ваша команда виграла.
- Лія не забуть завтра ввечері я заїду за тобою. - Чонгук.
- Тоді до завтра Чонгук~~і. - Лія.
- Повтори як ти мене назвала? - Чонгук.
- Якщо тобі не подобається то я перестану тебе так називати. - Лія.
- Ні ти що мені подобається, просто мене так ніхто не називав. - Чонгук.
- Значить я перша яка тебе так буде називати) - Лія.
- Все до завтра. - Лія.
- До завтра сонце. - Чонгук.
Лія прийшла додому перша і радісна. Та пішла збирати речі як до тебе в кімнату приходить Чеён.
За 5 хвилин до того.
***Дзвінок мами і Чеён***
- Привіт доню, як справи? -мама.
- Привіт мамусю, у мене все чудово. Щось сталось що ти дзвониш? - Чеён.
- Так сталось, можеш передати своїй сестрі щоб вона збирала свої речі і звільняла кімнату. І мені пофіг куди вона піде. Мені потрібна кімната бо у нас буде ще одна дитина. - мама.
- Правда? У мене буде сестричка або братик? - Чеён.
- Правда, ми сьогодні приїдемо. Тому чекай у гості доню. Ми тебе любимо з татком. - мама.
- Я вас теж люблю. - Чеён.
***** Теперішній час *****
- Ти вже знаєш? - Чеён.
- Що знаю? - Лія.
- Так ти не знаєш, а чому тоді речі збираєш? - Чеён.
- Тобі яка різниця, що ти хочеш? - Лія.
- Мені тільки що дзвонила мама і сказала щоб ти збирала свої речі і переїжджала звітси бо у нас буде поповнення. І вони сьогодні приїдуть. - Чеён.
- Скажеш їм що від завтрашнього дня я тут більше жити не буду. - Лія.
- І куди ж ти їдеш дозволь поцікавитись? - Чеён.
- Я переїжджаю до свого істинного, задоволена? - Лія.
- Окей, мені вообще пофіг куди ти їдеш, мене попросили передати, все. - Чеён.
Вона вийшла а ти продовжила збирати свої речі. Через годину ти почула як в будинок зайшли батьки.
- Привіт донечко ми так за тобою скучили. - мама.
- І я за вами теж. - Чеён.
Я ж знаю що це все награно. Тому просто сиділа мовчки і доскладувала свої речі.
- А де Лія? - тато.
- Вона в себе в кімнаті речі складувала. - Чеён.
- Ну зрозуміло, ЛІЯ - тато.
Лія спустилась.
- Вам щось потрібно? - Лія.
- Ти вже знаєш що їдеш звітси. - тато.
- Звісно знаю, і дуже рада що поїду звітси, не можу більше знаходитись тут. - сказала Лія і вже хотіла іти назад але її руку взяв тато.
- Ти що сказала? Ти маєш совість??!?! Ми тебе з дитинства самого вирощували, одягали, готували, любили а ти не вдячна!?!!? - тато.
- ЛЮБИЛИ????!?? Ви мене не хотіли бачити, били мене, а тепер кажете ЩО ЛЮБИТЕ??!??! Я не хочу вас всіх бачити. - Лія.
- Ах ти ж повія така. - тата.
І вдарив Лію в живіт.
     Чонгук::
Після школи я поїхав додому. Але потім відчув що настрій у моєї істинної змінився і я злякався тому вирішив приїхати до неї. Я приїхав до їхнього будинку. І просто стояв біля нього. Потім я відчув що між ними почалась сварка бо в неї почались різні емоції. І от зараз відчув що її вдарили видно з ноги в живіт. Все я терпіти не буду знущання над своєю істинною.
     Лія::
Я вже впала на підлогу від болю а вони продовжили кричати на мене.
- Ти що вже не поважаєш батьків?!??! Ми тебе так виховували ти совість хоч маєш??! - тато хотів знову вдарити її але його зупинив Чонгук.
- Що ви робите??? Вона ж дівчина!!! - Чонгук.
- Лія ти як? Я знав що так і буде. - Чонгук допоміг Лії встати.
- Чон Чонгук?? - тато.
- Так - Чонгук.
- Ой Гук~~і, ти за мною приїхав? - Чеён.
- Ні Чеён, я приїхав за своєю істинною. - Чонгук.
- Мам ти чула? Сам Чонгук за мною приїхав. - Чеён.
- Я приїхав не за тобою Чеён, я приїхав за Лією. - Чонгук.
- Чому за нею? Вона ж не твоя істинна, ти просто вирішив її захистити. - Чеён.
- Ні Чеён, я повторюсь ще раз я приїхав за Л-І-Є-Ю! Це зрозуміло?? - Чонгук.
- Ну ладно. - Чеён.
- Лія ти зібрала вже свої речі? - Чонгук.
- Так вони у мене в кімнаті лежать. - Лія.
- Так, ти іди в кімнату, я поки твої речі складу в машину. Домовились? - Чонгук.
- Так Гук. - Лія.
- Іди покажи мені де твоя кімната. - Чонгук.
Вони піднялись на другий поверх і вона провела його в свою кімнату а сама сіла на крісло яке було не далеко від входу.
- Сонце як ти почуваєшся? - Чонгук.
- Як ти мене назвав? - Лія.
- Тебе ніхто не називав сонцем? - Чонгук.
- Ні..... - Лія.
- Ну нічого ми це виправимо. Правда сонце? - Чонгук.
- Правда Гук~~і. - Лія.
- Лія, в тебе дуже болить живіт? - Чонгук.
- Ти ж можеш сам відчути. - Лія.
- В тому та і справа що я відчуваю твої емоції і біль коли ти далеко від мене, а коли біля мене ні. Тому кажи, тобі боляче? - Чонгук.
- Ну терпимо. - Лія.
- Ми приїдемо до мене я тебе покажу лікарю. Вони тебе так постійно били? - Чонгук.
- Сильніше ніж зараз. - Лія.
- Ладно я перенесу поки твої речі собі в машину а ти тут посиди. - Чонгук.
- Добре, я тебе почекаю. - Лія.
Гук почав носити твої речі в один момент в твою кімнату зайшов тато.
- Так, слухай Чонгука він дуже багатий не відмовляйся від того що він пропонуватиме, навіть якщо це буде щось інтимне. Ти мене зрозуміла? - тато.
- Що ви хочете від нього? - Лія.
- Ми хочемо мати його гроші, що тут не зрозумілого? Так ти мене зрозуміла? І попробуй щось сказати не те Чонгуку, обіцяю знайду тебе і вб'ю. Зрозуміла??? - тато.
- Так я зрозуміла вас. - Лія.
- Ось і добре. Бувай доню і не вертайся сюди. - тато.
Через деякий час Гук закінчив заносити твої речі і ви поїхали до нього.
- Ну що Лія це мій дім. Тут ми будемо жити з тобою. - Чонгук.
- Він красивий. - Лія.
- Подобається? - Чонгук.
- Дуже. - Лія.
- Потрібно буде тебе познайомити з своїм братом і друзями. - Чонгук.
- Може не потрібно? Я не знаю чи сподобаюсь твоїм друзям. - Лія.
- Сподобаєшся, я це знаю. - Чонгук.
- Можеш навіть не спорити. Так ідемо швидко в твою кімнату. Туди прийде лікар. Ми поки поживемо в різних кімнатах потім в одній, добре? - Чонгук.
- Коли ми будемо жити в одній кімнаті? - Лія.
- Коли ти скажеш. Якщо хочеш можемо навіть вже бути в одній. - Чонгук.
- Ні, давай поки я буду в окремій кімнаті. - Лія.
Вони за цей час поки вони говорили встигли піднятись до кімнати Лії.
- Так зараз я принесу твої речі і ти потроху розкладеш. - Чонгук.
- Мг. А лікар? - Лія.
- Він приїде за 30 хвилин, встигнеш частину речей розкласти. - Чонгук.
Він швидко приніс твої речі і ти потроху їх розклала і взяла інші речі щоб переодягти. Ти переодяглась і продовжила розкладала речі. Старі речі поклала пратись. Через деякий час прийшов Гук.
- Сонце, там лікар прийшов тому давай вертайся в кімнату.
- Гук.
- Добре Гук~іі - ти вернулась в кімнату і сіла на ліжко.
- Доброго дня. Що у вас болить? - лікар.
- Доброго, от дівчину побили треба подивитись чи нема нічого серйозного. - Чонгук.
- Добре можете будь ласка вийти? - лікар.
- Звісно. - Чонгук.
Чонгук вийшов, ти лишилась одна з лікарем.
- Показуйте що болить. - лікар.
Ти підняла кофту з якої було видно синяк.
- Скажіть хто вас так? Випадково не той хлопець що за дверима? - лікар.
- Ні ні, він мене навіть пальцем не чіпав. - Лія.
- Тут нема нічого серйозного, потрібно просто два дні не напрягатись, бажано не вставати з ліжка. І я випишу вам мазь, щоб зняти біль. Все до побачення. - лікар.
- До побачення. - Лія.
Лікар вийшов а Чонгук зайшов до тебе через пару хвилин.
- Ну що сонце, будеш лежати чи далі складати речі? - Чонгук.
- Я вже склала всі свої речі. - Лія.
- Добре якщо склала то відпочивай, я пішов до себе в кімнату. Вона прямо навпроти тебе, тому не загубишся. Якщо що попросиш слугу вона тобі допоможе. - Чонгук.
- Добре Кукі. - Лія.
- О ще одна нова фраза, яка мені подобається). - Чонгук.
Він вийшов а ти лягла в ліжко і одразу заснула.
Чонгук довгий час працював і тихенько дивився за тобою через камери, і бачив як мирно ти спиш. Ти дуже йому комусь нагадувала. Але він не міг зрозуміти кого. І продовжив працювати. Потім він теж пішов спати.
На ранок Гук прокинувся першим і пішов на кухню попросити приготувати вам сніданок і віднести в твою кімнату. А він сам пішов до себе, переодівся  і пішов до тебе в кімнату будити тебе.
- Сонце час вставати. - Гук.
- Вже? - Лія.
- Так вже, зараз сніданок принесуть. - Гук.
- Ну ладно. - Лія.
- Можеш вийти будь ласка, я хочу переодягтися. - Лія.
- Звісно можу. - Чонгук.
Він вийшов і ти швидко переодяглась.
- Можеш заходити Гук. - Лія.
- Окей. - Він зайшов.
- Як себе почуваєш? - Гук.
- Нормально. - Лія.
- Сьогодні прийде мій брат. Це для початку. Потім я тебе познайомлю з своїми друзями.
- У тебе молодший чи старший брат? - Лія.
- Старший але не на багато.
Мені 18, йому 21. - Гук.
- Тобі 18? - Лія.
- Так мені 18, а що? - Чонгук.
- Я думала тобі 19. - Лія
- Мені буде 19 цього року в вересні. - Чонгук.
- Мені тоже 18 але вже було виповнилось тільки цього року. На початку квітня. - Лія
- Тобі вже 18? - Чонгук.
- Так. - Лія.
- Я думав тобі 17. - Гук.
- Всяке буває. - Лія.
Поки ви говорили вам принесли сніданок і ви поїли. Потім Гук пішов і ти вирішила приготуватись до зустрічі з його братом. Через пару годин ти була готова.

До тебе постукав Гук.
- Можна? - Гук.
- Можна. - Лія.
-...........