5

109 11 1
                                    

Поїзда з грузовим

Під текст:
У 1981 р. трапилася аварія на.."

Чонгук заплющив очі, бо відчув, що у нього мороз по шкірі, тому повільно заспокоюється закривши на мить комп і поглянувши у вікно.
Він прочитає коли буде з Паком, просто сам не справиться з цим і не зможе прочитати.

На наступний день після уроків Чон зразу вирушив додому до Пака.  Хлопець сьогодні не ліз взагалі до брюнета, що здивувало не тільки Чонгука, а й у всіх.
Навіть коли стояли десь близько, то той не звертав на Чона ніякої уваги і навіть не дивився в його сторону. Це трохи і напрягало Чона тому, коли він опинився в будинку Паків, то зразу пішов в кімнату до хлопця.

  Прислуга нахмурила брови, бо хлопець якийсь зосередженний і сумний, але промовчала. Чон дойшовши до кімнати різко відкрив білі двері, що аж Пак вздригнувся поглянувши здивовано на Гука із дивану, де сидів у телефоні.
Чон побачивши трохи зляканий і здивований погляд незручно  усміхнувся закриваючи за собою двері

— Чімін я дещо найшов про це — сказав правду Чон і Чім підняв брову вставши із дивану і заблокувавши телефон

— Ти хочеш спочатку навчанням зайнятись чи дослідити що це?

Чімін перехрестив руки на грудній клітці дивлячись на Чонгука, що поклав рюкзак на цей самий диван. Той оглянув Пака з ніг до голови і нахмурився сівши на пуфик

— Ти якийсь дивний. Що з тобою? — підняв брову Чон дивляться на емоції того, але Чім тільки вздихнув підійшовши до Чона та сів на другий пуфик

— Все нормально

— А по правді?

— Все добре — огризнувся Чім обернувшись до стола — давай вчитися.

Чонгук здивувався  і навіть чомусь він захвилювався, тому коли Чім відкривав книжку, то брюнет забрав прямо з рук. Чімін не задоволено поглянув на Чона і видихнув побачивши пронизливий погляд з боку

— Чон, не можу тобі сказати

— А ти скажи — Чім нахмурився більше — легше стане.

У нього розширилися очі тому і розсіяно поглянув на Чона, який дивився схвильовано своїми чорними очима, що відображали якесь тепло і світло чим і заворожували до себе. Чім навіть задивився на них, дивлячись пронизливо, наче тонувши у тому розгубленому погляді, посміхаючись з того рум'янцю на щоках який пасував Чону

Міраж зимиWhere stories live. Discover now