Гуде музика, навколо незнайомі обличчя. Я відділилась від своїх, щоб піти у гущавину й затанцювати під єдину пісню, яка мені сподобалась за весь час, що ми тут. Алкоголь, який ми випили раніше, вдарив у голову, все розпливається, світ від ліхтариків став сумішшю кольорів. Кручуся у танці, злегка падаю, але одразу похитуючись піднімаюсь. Раптово погляд натрапляє на НЬОГО. То наш сусід навпроти. Подобається думати, що я в нього закохана, хоча абсолютно нічого про цю людину не знаю. Трохи старший за мене, середнього зросту, худий, темноволосий. Моє вікно виходить прямо на їхній двір, тому деколи спостерігаю, як він косить траву і порається коло дому. Нікому про своє таємне захоплення ним я не казала, бо соромлюсь. Романтичних стосунків у мене ще не було, не знаю, як їх заводити. Що зробити, щоб він мене помітив, заговорив? Я й навіть не цілувала нікого, крім своєї подруги, бо мені було цікаво, як це. У нього ж, певно, було багато стосунків.
Вирішила,що більше не варто осоромлюватись і пішла до протилежної стіни. Тут до мене приєднався Марко. Мій двоюрідний брат помітив, що я дивлюсь на сусіда. Дурепа, треба було хоч намагатися приховати, що цікавлюся ним.
- Не зв'язуйся з ним.
- З ким? – ще не все втрачено, вдам, ніби не розумію про що він.
- Ти прекрасно зрозуміла мене, - Марко зітхнув. – Не зв'язуйся з тим бандюганом.
- У якому сенсі бандюганом? - Я засміялась від того наскільки це безглуздо звучало.
- У прямому. Я тебе попередив і сподіваюсь ти не наробиш дурниць. – Марко пішов від мене.
Я підкотила очі. Ну невже не можна нормально пояснити? Звісно таке попередження підігріло мою цікавість.
Підійшла Ліля й потягнула мене до виходу.
- Ходи пива вип'ємо.
Більше пива мені якось не хотілось, проте я все одно пішла за нею. Витягнула цигарки й закурила. Ліля скривилась, а Вітя, який теж з нами був, також смалив. І сусід тут був, трохи подалі від нас, говорив з кимось, та не пив, як усі інші. Мені треба було більше інформації, нахилилась до Лілі:
- Ти знаєш отого мого сусіда? – кивнула в його бік. Ліля обернулась.
- Кого? Андрія? Та не дуже, декілька разів хіба пересікались. Ти чого питаєш? – лукаво посміхнулась. – Він тобі сподобався?
- Ні ти що, - це не щось осоружне, то чому від неї приховую? – просто Марко таке дивне плів про нього.
- Що він бандит? – здивовано дивлюсь на подругу. – Ходять такі чутки. Не знаю чи правда, кажуть, щось з наркотою пов'язане.
Це видавалось таким дивним, смішним і нереальним. Наркота? Де, у нашому задрипаному селі? Чорт, він глянув на мене. Швидко відвела погляд, мурашки по тілу. Останній раз затягнулась димом, викинула цигарку.
