Мила дівчина або злоба, що тримається у грудях

4.Затемнення

Прокинувшись я подивилася на ліжко де спала Ємилі, її там не було і я почала хвилюватися. Подивившись на годинник там висвітлювався час 04:40 . За вікном було темно, підійшовши до нього я побачила силуети.

- Вона ще спить? - почула я чийсь голос.

- Так, спить. - підтвердила Ємилі. Блін! Чого я не прокинулася раніше? Я би почула про що , словом мова йдеться!

Тут грюкнули вхідні двері, я аж підскочила. Зрозумівши , що вона зараз зайде швидко лягла в ліжко. Ємилі зайшла в мою кімнату, тихенько закривши за собою вхідні двері . Вона лягла в ліжко і задрімала. Я вирішила закрити очі, і не побачила як впала в "сплячку".

- Аналійз! Вставай! Вже 11:00 ! Ти так все життя проспишь! - Мене трішки насторожив її такий радісний настрій.

- Привіт, Ємилі ти чого? Я хочу спати! - мені було не по собі. З легка крутилася голова, словом я хотіла дуже спати.

- Сніданок на столі ! Швидко !

- Добре, добре, зараз зійду! Тільки спочатку до ванної кімнати.

Піднявшись з ліжечка...ммм...пішла в ванну.

Сівши за стіл, я почала прийнялася за вживання їжі.

- Вдінься гарно, Айзі.

- Навіщо? Ми кудись йдемо?

- Так! - з ентузіазмом промовила вона. Якось дивно в неї заблищяли очі. Мене це насторожило,але було цікаво. Що буде далі? В голові все йшло своїми обертом.

- Добре, тільки но закінчу з вживанням трапези.

- Чудово! Чекаю зовні.

Швидко зібравшись я вийшла надвір.

- Пішли. - Підтянувши до себе взяла за руку.

- Куди? - відігнавши поганнє почуття промовила я.

- Сама дізнаєшся!

- Так! Звісно!

Ми дійшли до закритої будівлі. В мене очі на лоба полізли.

- Ну і куди далі?

- На гору!

Йти по закинутій будівлі було важко. А я ще взула величезні каблуки.

Відкривши двері до даху, мої губи самі собою розплиліся у посмішці.

Стояв Клоул з квітами . Протягнувши їх мені, усміхнувся.

Там був накритий стіл зі свічками.

Я не замітила як зникла Ємилі.

Далі я йшла на автопілоті. Тільки вже вдома зійшла з чужої землі. Накрившись ковдрою я впала в чарівну країну.