Стрімер

Розділ 169.

Я потрапив додому аж на світанку. Міг швидше, але випадково обмовився про знайомство з перелесником. І понеслось все по новій...

В коридорі лежав зібраний рюкзак. Там одяг, їжа в консервах, запаси води, набої та решту необхідного в поході. Поруч з рюкзаком закріпив батьків дробовик. Туди, куди я збирався, без зброї не ходять.

Найгірше в тому, що я думав про похід на третю сіру вже чотири місяці. Я відганяв ці думки від себе та вони все приходили. Це не добре. Мисливець не має шукати власної смерті.

Але я шукав. Повернення на третю сіру лякало й захоплювало водночас. В мисливців буває таке. Коли повертаєшся з поля бою лише для того, щоб перезарядити зброю. А потім повертають вже тебе. Командування завжди намагалось не допускати такого. Не завжди успішно, але вони зберегли так досить багато мисливців. Іноді перевівши на іншу посаду. Іноді загрузивши паперовою роботою. Іноді давши кілька чергувань на стіні підряд. І обов'язкова довідка від фахівця, мовляв: голова в порядку. Останні правда давались рідко і зі скрипом. І слова там змінювались на: може виконувати службові обов'язки. Часто під тиском того ж начальства. Більшість мисливців — природжені вбивці, котрі лише це й вміють. Мисливець може не знати, як замінити лампочку, але він знає, як відкрутити почварі голову тією ж лампочкою. Це я перебільшую, але суть зрозуміла.

І зараз це передалось мені. Страх змушував мене хотіти повернення. Розум малював план походу, доки інстинкти кричали, що я не мушу туди йти. Після розповіді Павловича про клятву Луки вибір став очевидним. Я не хотів ще однієї аномалії на зеленій зоні. Ох, Лука, Лука, що ж ти вигадав таке?

Сон зморив мене, як тільки я ліг. Сплю я нечасто. Буває сон не йде всю ніч. Буває, знову сниться мисливська застава. Рідше міст з химерами, або страта Гери. Часто сниться той мисливець, останній вцілілий. Ми залишили його. Не дали йому шансу. Дуже рідко сон змінюється на розмову з вампірами, котрих ми обманули. Дозволили їм залишитись, а потім...

Уві сні я ніколи не можу пригадати облич. Облич тих людей, котрі добровільно залишились з вампірами. Навіть обличчя Гери та Вавилона стає розмитим.

Прокинувся пізно. Психотерапевт часто запитувала, як я сплю. А я все брехав їй, казав, що добре. Правда була в тому, що втома нікуди не ділась. Сон не приходив, і не допомагав, коли таки приходив.