Проблеми

***

Сергій саме взував другого черевика, коли почув з кімнати зойк дружини:

– Йой! Все, приїхали, – голос, наповнений розпачом та вселенським горем.

Сергій неквапливо зашнурував черевика і звернувся, повернувши голову в бік кімнати:

– Що там на цього разу трапилося? Нічого не розбила?

В одвірку з'явилася Олена. Її очі вже встигли почервоніти та набратися сліз по самісінькі вінця, ось-ось потечуть через край.

– Мабуть, йди сам. Я нікуди не піду, – заявила вона.

– Це вже, точно, приїхали, – знизав плечима Сергій. – Що цього разу скоїлося?

– Ось, – дружина простягнула перед собою руку.

Сергій підійшов ближче, подивився уважно на руку, посмикав її, понюхав, про всяк випадок, знов знизав плечима і підсумував:

– Наче все нормально. Нічого не зламала.

– Ти знущаєшся наді мною? – з тремтінням у голосі запитала дружина.

Сльози, нарешті, розірвали греблю вій і потекли щічками.

– І гадки не мав знущатися. Але я нічого не бачу.

– Ось, – викрикнула Оленка і виставила вперед середнього пальця.

– Знаєш, дякую за твій «фак», – почав заводитися Сергій, – Нагадую, що це тобі хотілося вийти, прогуляти свою дупку.

– Я показую тобі, що зламала нігтя, а ти – дурень.

– Де зламала? – не витримав і посміхнувся Сергій.

– Чого ти либишся? Осьосьочки, бачиш, відклеївся трошки.

– Я не побачив, то ніхто не побачить. Ходімо вже, – махнув рукою Сергій і пішов до вхідних дверей. Ззаду долинув голос дружини, в якому змішалися розпач, злість і безпорадність:

– Сергію, ну...

Чоловік мовчки продовжував свою справу, тобто відчиняв двері.

– Ну..., – почув він знову.

Роздратовано розвернувся та взутим пішов до кабінету. Проходячи повз молоду дружину легенько посунув її убік. Чимось там погрюкав усередині кімнати і швидко вийшов.

– На, приклей та пішли вже, бо я починаю нервувати, – Сергій простягнув в руці тюбик.