Оракул

Вони казали одне й те саме: "Будь добрішою за них". "Вони жартують". "Вони бажають тобі добра! Не можна ж бути такою". "Чого ти не цікавишся тим, чим і вони?"

Але це ніколи не працює. Можна подивитися усі популярні серіали, теревенити з популярними дівчатами, змінити школу - але завжди хтось починає, завжди ще хтось підхоплює клич.

І ні в одному популярному серіалі, ні в одній книзі не сказано, що ж його робити, коли травлять як не за окуляри, так за одяг, як не за одяг, так за оцінки, а як не за оцінки, так тому, що сьогодні середа. Просто за факт існування.

Усі ці солодкі сопельки про те, що "колись вони зрозуміють". Колись і баба дівкою була. Що робити? Куди йти? Додому, до безплотних образів на моніторі та звичних нотацій батьків? Світ за очі? Щоб ніхто не шукав? Але ж будуть.

Дорога звично шурхотіла під кросівками. Вони кажуть: "В інших людей немає того, що є в тебе, а ти ще вигадуєш, що до тебе чіпляються в школі". Вони кажуть. Казати можна що завгодно! А от допомогти хоч чимось - дзуськи!

Замість звичного куща бузку, за яким вже було видно білий парканчик рідного дому, де чекав на свої гранули акваріумний сомик Арчі, та хижо визирали домашнє завдання та здорове харчування для всієї родини, око зачепилось за білий пошарпаний щит над дорогою з одним словом - "Дрімфог".

Що то? Де бузок? Де мій дім? Це що - чарівне місто добрих ельфів? І тут пахне чимось солоденьким! Випічкою. На яку немає грошей. Звісно, якщо тут приймають мої гроші.

Але життя - то не фентезі. Кому потрібна така, як я? Затюкана, зацькована, з окулярами? Навіщо? На начинку для тих пиріжків, хіба що.

І що то за місто? Сучасне? Казкове? Дорога асфальтована, але якась розбита, з тріщинами, травою, потворними жовтуватими грибами на ній, наче по ній ніхто не їздив багато років. Будинки розпливаються, хоч в окулярах на них дивись, чи без них. І чітка чорна фігура посеред вулиці. От тільки - хто то? Що то? Чіткі силуети перетікають з одного в другий: кіт. Пес. Корова? Людина. Вершник. Кіт. Пес. Бик! Це бик, а не корова, бо вимені немає. Людина. Вершник.

Хто то такий? Таке? І ким би воно не ставало, між ними є щось спільне. От тільки що? Це все свійські тварини? Ні. Коти дикі бувають. Бик та собака зроблені, виведені людьми для своїх потреб. Вершник взагалі не вписується, бо коні теж дикі бувають.