Назавжди у моєму серці

Невже я закохався?

Наступного дня...
- Ну що, чувак, як пройшла свіданка? - Чімін з нетерпінням чекав розповіді від свого друга
- Ну Лія сказала, що все прекрасно було.
- А я що тобі казав! А ти переживав.
- Є одне але....
- Нуууу???
- У мене пішла кров з носа.
- Всм... Та що це з тобою останнім часом? Це взагалі дивно.
- Думаю, це просто через те, що не висипляюсь і недоїдаю.
- Ну я розумію, не спиш, не їж. Але вічно це не буде, треба до лікаря звернутись. Ну а Лія як?
- Трохи перепугалась . Сказала, щоб я побільше відпочивав.
- Та й правильно, але перше піти треба до лікаря
- Та піду піду. Тільки достаєте мене цим!!! Я взагалі-то спішу, тому немаю часу говорити. Давай, потім поговорим.- Чонгук, як завжди тікав від таких розмов.... ну аж нерви здавали коли починав воркотіти Чімін. У той момент він був стареньким дідулькою, який прилип, як та пиявка.

***

Проходили місяці, але Лія і Чонгук  далі розвивали це прекрасне почуття- любов. І правду кажуть: коли зустрічаєш когось, хто заставляє відчувати тепло і щастя, то ніби та людина подібна сонячному світлу, ти мрієш і хочеш, щоб це тривало вічність. Це світло, ця енергія, любов до життя, яскравий сміх, представляло у собі справжній вогонь, який вони ще більше розпалювали. Ці погляди давали кожному зрозуміти, що це справжнє кохання. Як він на неї дивився,піклувався, завжди був поруч і підтримував. А вона була ніжним промінчиком сонця, яка завжди йому дарувала свою прекрасну посмішку. Так і пройшло 6 місяців в гармонії.

На противагу, Чімін, за всі ці місяці дуже змінився. Навіть близький друг не розумів, що з ним твориться. Його якби підмінили, взагалі не був зосереджений, а тільки літав у своїх думках. Але найголовнішим фактором було те,  що він перестав звертати увагу на дівчат...
- Та що з тобою? - говорив до нього Чонгук, хоча Чімін і далі літав десь далеко. - Ти мене взагалі чуєш?
- Ааа, що? Ти щось казав?
- Невже ти мене почув! Питаюсь, що з тобою?
- Та якби все ок.
- Стоп... хлопче! Невже ти закохався?
- Щоооо!!! Та ні. - Чімін, як завжди хотів приховати своє хвилювання, включити акторську гру, але це, як завжди дуже погано вдавалось.
- Колись давай, я бачу тебе наскрізь.
- Ееее. Так нічого не буде, взагалі надії нема.
- Не впізнаю тебе. Ти ні одну юбку не можеш пропустити, а тут здаєшся? Я ж бачу, що ти вже не граєш ті ігри.  Тільки скажи, як це задовго?
- Та кілька місяців. Просто вона така.... аххх, навіть слова не можу найти! Це вже ніби не є симпатією, таке відчуття, що я закохався... Якась дурня!
- Це не дурня! Якщо є нагода, то дій!!
- Ні. Проблема в тому, що вона кохає іншого. Не хочу розділяти їх, з моєї сторони це буде неправильно.
- Я в шоці. Тебе колись взагалі це не зупиняло, а тут таке...ти молодець, правильно кажеш. Звичайно час покаже, тому непадай у відчай.
- Ну добре Чонгукі, я взагалі-то маю зустрітись з Лією, репетиція, скоро ж виступ.
- Ну добре, йди. Тільки не заганяй мою малу.
- Ага, давай.

І правда, Чімін останнім часом став розкиший, як той огірок. Він сам не розумів, як це сталося, як він так міг зробити. Він відкрив своє серце не для тієї особи. Кожного разу він спостерігав за нею здалека, а вона навіть не підозрювала, що він не зводить з неї цих палаючих очей. Кожного разу коли він ще більше зближався з нею, то просто втрачав самого себе.

***

Прийшовши на репетицію, Лія відразу замітила, що з її дружбаном знову щось  твориться не те, кожної репетиції було те саме.
- Чімін, з тобою все впорядку? Останнім часом ти якийсь не зосереджений. Тебе щось мучить? Розкажи, я вислухаю.
- Нема часу на розмови, давай краще репетирувати, а то у мене пізніше деякі справи.
- Ну добре
- Надіюсь ти все вивчила?
- Надійся - як завжди підразнюючи його цими словами.
- Ну тоді давай подивимося. Пам'ятай, місяць лишився.
Включивши пісню, музика почала проникати у серце і розум. Лія почала повторювати ці плавні рухи. Ця чутливість у її танці не давали Чіміну спокою, як завжди дихання зупинялося, хоч він старався продовжувати танцювати з нею у такт.  Чімін не тямив себе,  він розумів, що вони є друзями, завжди думав і ставився, як до молодшої сестри. Тільки одна ситуація все змінила. У своїй голові він тільки повторяв: «Ну чому вона?», « Як це сталося?».
Хоч їхні думки були не на землі, але вони і далі старалися танцювали в унісон. Ці підтримки, які вони робили, були ніжні і різкі водночас. Чімін відчував, щось більше в цьому танці, вони зливались у одне ціле, велика пристрасть дала волю його мріям і бажанням. Це той момент, коли він не зміг приховувати свої почуття, одна мить і він дивився у її сині очі, в яких кожного разу потопав. Губи,які були напів відкриті, таки притягували, тільки міліметр відділяв їх один від одного. Але він отямився коли відчув гарячу руку Лії на його щоці.
- Ти збожеволів? Ти нормальний?
- Вибач, сам не знаю, як це вийшло. - опустивши голову вниз, він не знав, що робити. Йому було ніяково від того, що він наробив.
- Як не знаєш? Я зустрічаюсь з твоїм найкращим другом, а ти лізеш до мене з поцілунками, ти хоч думав, що твориш!!! - у цей момент до Чіміна почали настирливо назвонювали.
- Вибач, але я маю відповісти. Але прошу, заспокойся. - відійшовши сторону він підняв дзвінок.- Алло, я зараз не можу говорити...Хто?....ЩООО!!!!? - його лице стало блідим, як смерть. Таке відчуття, якби життя рухнуло - Лія...
- Що таке?
- Чонгук....

Невже нова частина. Надіюсь вона вам сподобається. Точніше я впевнена, що сподобається. Чекаю ваших коментарів... хочете дізнатись, що дальше буде? Скажу відразу, там дуже гаряче 🤪😁😄