Таємна помста. .КІНЕЦЬ.

Чи є це помстою?

Від Яни.

Сьогодні я подумала зробити сніданок і принести йому в ліжко. Так і зробила. Я поставила підніс поруч з ліжком і хотіла його розбудити. Але просто почала дивитися на нього. Його очі... його скули... його губи... він такий... такий... гарний... сексуальний... за що він мені такий?! Я на нього так сильно задивилася. Раптом він кидає мене на ліжко і надвісає наді мною.

-Ти здурів?! Так налякав... я думала ти спиш.

-І тому розглядала мене?

-Я... хотіла тебе розбудити.

-Засумувала?

Він поцілував мене. Він так класно цілується. Мій ідеал. Після одного його поцілунку я божеволію. Він зупинився, а я досі не можу відкрити очі.

-Так божеволієш від мого цілунку?

-Угу. Не можу себе контролювати.

Він мов звір почав цілувати і кусати мою шию.

-Кирилко!

-М?

-Зупинись.

-Не хочу.

Від Кирила.

Що ж таке?! Вона відьма?! Не мов заворожила мене... хочу її...

Але мені зателефонували.

-Повезло.

Вона засміялася.

Це був Женька.

Детектив фіговий. Нічого не дізнається, тільки запитує як там моя помста. Пішов він! 

Я вимкнув.

-Чому ти?...

Я не дав їй договорити, знову поцілував її. Коли нарешті відчепився від її солодких губ, помітив їжу.

-Це для мене?

-Угу. А ти тут мене їси. Ось.

Вона поставила підніс на ліжко. 

Що за жінка?!.. вона мене з розуму зведе!

-Ти божевільна.

-Хто б казав!

Ми почали снідати.

Потім ми прогулялися по березі океану.

Вона така мила... лагідна... добра.

Потім біля каміну вона заснула на моїх колінах нібито дитина. Я відніс її в кімнату, а сам зателефонував Женьці.

-Ало.

-Чому не відповідав?

-Тяжке питання.

-Тобто?

-Ось скажи чи є помстою те, коли цілуєш її і сходиш з розуму, коли бачиш в неї одні плюси?

-Ні. Це не помста. Це вже закохуваність.

-Ні. Я ніколи нікого не покохаю.

-Добре. Тоді її закохуй.

-Гаразд. Давай.

-Угу. Бувай.

Я поклав слухавку і пішов спати.