Міраж зими

11

— Техьон — видав шатен і Чонгук розслабляється усміхнувшись і у відповідь подавши свою руку.

— Чонгук

Вони потиснули один одному руки і Техьон відійшов від нього на своє місце, де був раніше.

— Просто у нас не було нагоди познайомитися, малий. Ваші сварки з Чіміном продовжувалися кожного разу коли ви стикалися. — сміється Те оглядаючи хлопців, що теж усміхалися.

— А зараз ви ночуєте в одній кімнаті і маєте одну справу. Це означає перемир'я чи дружбу? — ухмиляється Те і Чім закочує очі.

— Я тебе просив дізнатися інформацію, а ти знову мелиш своїм язиком те, що непотрібно. — Те сміється поглянувши на мить в телефон, а потім пройшовся поглядом по обох товаришів.

— Отже, мені вдалося виявити перебування родичів Кім Шина — видав Те і Чон здивувався на мить піджавши губи.
—  Його мама вже померла від старості і батько теж. Лишилася тітка із своєю сім'єю і молодший. брат — каже він, — Брату вже 53 роки, а тітці 69 — продовжує Те поглянувши знову на них.
— Що до місця аварії. Я скину адрес, але туди важко добратися, тому будьте обережні і якщо що Пак, дзвони.

—  Дякую, бро. — видав Чім поплескавши друга по плечі і той усміхнувся.

— Прошу. — він повернувся до Чонгука на останок, що усміхнувся кінчиками губ.

— Удачі, Гукі. Якщо Пак знову ображатиме, кажи мені, красавчик. — шатен підмигнув вийшовши із приміщення, а Чонгук усміхнувся.

Він зрозумів, що у Те такий характер і це прикольно, заставляє усміхатися. А Пак знову закотив очі проводжаючи роздратованим поглядом друга. Коли він вийшов, то подзвонив телефон і це водій таксі, тому брюнет поглянув на Чонгука.

— Прибуло таксі, тож одягаймось.

Гук одягнув відтровку, защепнувши до кінця, а Чімін одягнув свою чорну водолазку взувши білі кроси, чекаючи поки вдягне свої шкіряні мартінси Гук. Коли вони були готові, то вийшли із номера, а потім із готелю.

                              ****
Білий старий будинок із потріскавшою фарбою лишився тим самим, яким був. Тільки змінним було те, що цього разу не висіла білизна на мотузках, та не було вже тих вазонків. Здається, що будинок змарнів, але це тільки на перший погляд. Чонгук з Чіміном вийшли із таксі та оглянули це місце знову. Навіть у саду вже опадало листя, тому виглядало не так комфортно як було з першого разу. Чонгук закутався сильніше у вітровку поглянувши на Чіміна який догояає кратькома будинок і пішов впередч а за ним і Чонгук ступаючи своїми новими мартінсами по доріжці. Коли вони піднялися сходами і стояли біля дверей, то Чім поглянув пильно на Чонгука оглядаючи його стан.
Чон став бліднішим, а губи стали сухими і, здається, скоро з'являться маленькі ранки. Його чорні бездонні очі, дивилися на Чімна чекаючи, як той натисне на кнопку дзвінка. Але той тільки схиляє голову на бік.