«ампутовані квіти» нова і друга моя збірочка віршів дає свій початок з 12 червня 2021 року.
свою першу збірку «сУцІльнИй хАОс» я розпочала заповнювати теж у літку і маю надію що вона вам сподобалася адже вкладено не лише більш ніж життя а й вкладени...
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
бувають дні коли в твоєму серці здіймаються вітри та бувають дні що в ньому без причини зносяться вітри так наче й не були бувають дні коли твоє серце на повні груди палахкотить, гарячим вогнем вибухає, лавою витікає та бувають дні коли твоє серце від печалю й горя на шмаття у вічнім болі волає бувають дні коли твоя душа світи пориває та бувають дні коли твою душу світи ці поглинають бувають дні коли люди навкруги на твій лицевий неспокій споглядають вони думають що знають вони думають що мій біль вони теж відчувають втім вони й гадки не мають що у собі я переживаю бувають дні коли я ридаю не від болю «ні» а від страху що за мною ганяє бувають дні коли я літаю не повірите так! - я літаю... бо буває всередині все переповняє що аж дух мій до неба своєю свободою сягає і в любові до життя він слова священні до мене промовляє бувають дні коли я вдивляюсь у марево зоряних привидів і здається що з ними я можу говорити про те про що ні з ким не наважилася би говорити
бувають дні коли дерева замовкають і все що навколо їхню мову собі переймає та бувають дні коли крони дерев до судом доростають і потім серцевий біт припиняють немов все що вони могли вони вже зробили бувають дні коли я не відчуваю «нічого» бувають дні коли я відчуваю «багато» а бувають дні коли я «хочу» відчути та «не можу» бувають дні коли я забути все хочу і потопити в собі океан щоб бути глибшою щоб бути повною щоб всесторонньою усебічною стати навіки «твоя» бо коли я здригаюся в кімнаті «одна» я боюся що навіки залишусь «сама» втім може й доля така - «уподобатися тілом і душею» до самоти втім чи самотня я буду якщо кохати нікого не буду коли навколо є життя! я хочу жити в ньому немов я і є життя не хочу жити так ніби я далеко від нього бо якщо далеко від нього то й далеко від себе
бувають дні коли вдивляюся в хмари і відчуваю себе як ніколи дитям бувають дні коли я очами й язиком вилизую сонце до дна і виповнююсь своїм тілом немов вода бувають дні коли я немов птахом стрибаю у прірву і в ній я щезаю бувають дні коли я ризикую й не жалкую зовсім а бувають дні що й не задумуюся як це може обернутися бувають дні коли я в траві волочуся немов пес бувають дні коли ці дні найщасливіші
бувають дні коли я - «не зовсім» - Я бувають дні коли я втрачаю власне ім'я і забуваю хто я і де свою душу знайшла
о, а ще бувають дні коли я щаслива а ще бувають дні коли не дуже «не дуже» отже - «нещаслива»
