Кровний зв'язок

Глава 9"Повернення блудного сина"

Холодні краплини падали маленькій фігурці на чоло, поки вона сиділа під розлогою ялиною. Разом зі сльозами вже знайомої нам дівчини, вони падали на землю, яка швидко поглинала цю потрібну для неї рідину.
Через 2 години я почула тихі кроки, хтось накрив мене ковдрою і, судячи по хрусту колін, сів коло дівчини. Її плечі ніжно обняли, Україна почула шепіт коло свого вуха:
- Заспокойся, будь ласка, я теж цього не хотів... Давай домовимося піклуватися один про одного у цьому божевільному світі, м?
- Мені і разом з УПА було добре ... Але, - Україна на секунду задумалася, - я.. я згодна, ти, усе-таки, хороший парубок... І, я думаю, тобі було б дуже сумно одному, правда ж? - Укра м'яко посміхнулася хлопцю, що сидів порід з нею, зігріваючи її. Це був Німеччина.
У серці хлопця, щось затріпотіло... Хоч батько і якось піклувався про нього, але саме з вуст України ці слова звучали найбільш щиро і обнадійливо для Гери, що через свій потусторонній причеп майже усе життя був без компанії живих.
- Пішли додому, до нашого дому. Німеччина допоміг підвестися Україні. За довгий час сидіння у вогкому, холодному середовищі ноги дівчини відмовилися нормально функціонувати, вона похитнулася.
- Зможеш ідти, чи мені допомогти тобі?
- Усе в порядку, я дійду.
- Добре, тільки обережно, тут багато коріння, не впади, - Хлопець пішов уперед, щоб Україна могла бачити на його прикладі куди їй ідти і де переступати, щоб не впасти обличчям у багнюку.
Після тієї розмови усе пішло більш-менш добре. Одружена пара піклувалась один про одного. Україна нічого не потребувала у будинку Гери, ні, теперь це і її будинок. Для зручності країна перейшла на домашнє навчання, плюс до кінця школи залишилось не так вже й багато
Канада цокнув язиком, його дратувало те, що між парою складаються такі гарні відносини, це знижувало його шанси на успіх у місії. У його голові промайнула думка, що треба терміново щось робити, але що?
У Радянському маєтку було неспокійно, без України нікому було допомагати по господарству, Казахстан закрився у собі, він сумував за своєю сестрою. У стінах маєтку він ні з ким не спілкувався, і тільки його шкільні друзі ще могли побачити його щасливим. А чому так? Бо хлопець був дуже злим на свого відчима. Він, можна сказати, продав Україну якомусь парубку. Казахстан думав, що його сестрі там погано живеться, саме через це він вирішив визволити її та втекти з нею світ за очі, де вони зможуть спокійно зажити у якійсь невеликій хижці. Казахстан влаштувався на роботу, щоб назбирати грошей на його мрію.
Через деякий час Україна стояла на порозі, чекаючи на УПА. Він мав повернутися сьогодні. Дівчина не могла навіть уявити вираз його обличчя, коли замість звичного будинку, повного дитячих криків, він побачить тиху споруду, звідки вийдуть Гера і його батько, а на пальці України буде сяяти кільце, таке саме, як і у Німеччини...
У повітрі почала з'являтися уже знайома димка.
- Привіт, колосок, не сумувала без мене? - Примара потягнулася, - а де це ти? У когось в гостях?
- Ем... УПА, знайомся, це Німеччина, мій чоловік..
- А, приємно поз... СТОП, ЩО? Ти встигла одружитися? Невже я спізнився і замість кількох місяців був відсутній кілька років?
- Вітаю, пане УПА, чи мені краще сказати.. брат?
- Брат? Тільки не кажи щ~
- Синку! Який я радий тебе бачити!
УПА ступив кілька кроків назад від несподіванки.
- Підемо у кімнату, ми наврядчи зможемо щось зробити у цій ситуації.. Чи може ти хочеш у кафе? - Німеччина взяв Україну під руку.
- Хух.. Можливо ти правий, я не хочу бачити чварів, які тут відбуватимуться ... Тож пішли у кафе, тільки пригощатиму я!
- Як можна, я твій чоловік і маю забезпечувати свою милу дружину, - усмішка засяяла на його обличчі.
***************************************
Я знову повернулася... Стосовно цього, не судіть надто сильно, я намагалася щось зробити😅 Сподіваюсь читачі це побачать.. У нас зараз дистанційне навчання, а у вас? Стосовно пари для України. Я досі не вибрала;-;
Що ж, бажаю вам гарного дня
(647 слів)