Трачу гроші лиходія, щоб продовжити своє життя

1.2.Твоє Життя Закінчується

Примружившись, Гу Шиши подумала про решту історії в книзі.

Слуга зрадила Гу Шиши, і її план був розкритий Хо Веньченом. Він, з іншого боку, зовсім не цікавився нею. Найгірше було те, що він був злісним - він скористався ситуацією і наказав слузі почекати зовні кімнати і піти за Хо Сішенем, як тільки Гу Шиши вискочить.

Саме так її наречений опинився поруч, коли вона признавалася в любові його братові. І служанка, яка прикинулась, що подає чай, також була свідком цієї сцени. Її погана репутація поширилася серед вищого класу за одну ніч.

Заручини другорядної героїні були скасовані, її вигнали з сім'ї "Гу", і врешті-решт вона наклала на себе руки на початку історії.

Тобто .... Вона стала жалюгідною жертвою, яка не протрималося і трьох днів?!

"Ге? Тебе що, немає в кімнаті?"Голос Хо Веньчена ставав ближче. Він повільно, але неухильно підбирався все ближче і ближче до того місця, де знаходилась шафа.

З більш м'яким голосом Хо Веньчен раптово переключився на те, щоб покликати її: "міс Гу?"

Гу Шиши миттєво відчула мурашки по шкірі.

Вона зразу ж затамувала подих і не наважилася поворухнути жодним м'язом. Вона турбувалася, що будь-який найменший шум з її боку видасть її місцезнаходження.

Як тільки він відкриє дверцята шафи, вона віч-на-віч зіткнеться з цим мудаком, який прикидається морально порядною людиною!

Як вона пояснить, чому ховається в шафі?

Топ! Топ!

Хо Веньчен за секунду зупинився перед найбільшою шафою в кімнаті.

Оскільки їх розділяли тільки двері шафи, Гу Шиши здалося, що вона навіть чує його рівне дихання.

Відстань між ними була меншою, ніж розмах руки.

Серце Гу Шиши готове було зупинитися.

Вона підняла голову.

Крізь дуже вузьку щілину між дверцятами шафи пробивалося світло і за секунду на неї впала тінь.

Рука Хо Вэньчэна лежала на ручці дверцят шафи!

З легким скрипом двері трохи відчинилися.

Потік світла розширився в два рази!

Гу Шиши прикрила руками груди. Бліда і готова прийняти свою долю, вона закрила очі. Раптом вона почула холодний і нетерплячий голос: "що ти робиш у моїй кімнаті?"

На відміну від ніжного голосу Хо Веньчена, цей грубий голос відразу ж викликав у людей мурашки і відчуття небезпеки, до якої не слід ставитися легковажно.

Кожен волосок на шкірі Гу Шиши встав дибки. Невже вона так нервувала раніше, що не почула його кроки?

Це був наречений початкового власника тіла, Хо Сішен?

Вона не вистрибнула з шафи, так що теоретично покоївка ніколи не повідомляла йому про неї, то чи буде сюжетна лінія тривати так, як повинна?

Вона ахнула.

Трагічний кінець оригінального власника змусив її тіло затремтіти, і вся кров відійшла від обличчя!

"Ге...."

Неначе його вдарило струмом, Хо Веньчен негайно відсмикнув руку від дверцят шафи.

Серце Гу Шиши готове було вискочити з її горла. Вона боялася, що він розповість про неї.

"Ге, я чув, що ти шукав мене", - швидко пояснив Хо Веньчен.

"Неправда".Голос все ще був холодний, і нетерпіння в ньому звучало сильніше, ніж раніше: "Забирайся".

"Ге, я...."

"Забирайся і відправ людей продезінфікувати тут все".

Що б не збирався сказати Хо Веньчен, він проковтнув залишок своїх слів.

Гу Шиши слухала так уважно, як тільки могла, і нарешті почула кроки, що віддаляються все далі і далі. Вона зрозуміла, що Хо Веньчен нарешті пішов, і глибоко зітхнула.

Можливо те що її жених був сильним гермафобом, тільки що пішло їй на користь.

Дезінфекційна команда, ймовірно, не стала б відразу відкривати двері шафи? Тоді вона буде в безпеці.

Але, якраз перед тим, як вона змогла розслабитися, її ліве око почало сіпатися як божевільне*.
(*це погана прикмета, коли у вас смикається ліве око.)

Вона зразу ж присіла навпочіпки нерухомо, як перепілка.

І дійсно, пройшла майже ціла хвилина, перш ніж вона знову почула звуки з кімнати. Вона відчувала запах одеколону, аромат сандалового дерева, в носі.

Її ноги, які були схрещені весь цей час, вже почали німіти, але вона все ще не сміла поворухнути жодним м'язом.

Здавалося, Хо Сішен зупинився недалеко, як ніби спостерігав за шафою?

Він все ще був тут?