"Бос, як ти себе зараз почуваєш? Запаморочення або гололовний біль присутні?”Чоловік на дивані невдоволено подивився на вхід в кімнату. Його очі були червоними.
“Снодійні. Залиш їх. - Його голос був грубим і глибоким.
Він не міг заснути всю ніч, навіть на хвилину. Тепер у нього жахливо болить голова, і йому навіть важко думати.
За винятком... короткої миті вранці.
Коли згадав безстрашні слова дівчини.
Це повернуло йому старі спогади.
У цей самий момент, здавалося, настало невелике полегшення і голова перестала боліти.
Хо Сішен спокійно подивився на свою праву руку глибоким і складним темним поглядом.
Раніше дотик шкіри дівчини, м'якість і аромат.... Здавалося, він все ще міг їх відчувати.
Він підняв брову і підніс ближче руку, якою щипав дівчину за підборіддя.
Через секунду, він нахмурився і опустив руку.
Тепер він відчував тільки запах дезинфікуючого засобу.
"Сьогодні ти повернешся зі мною в клініку. Нам потрібно провести повне обстеження...."Цинь Рухай похитав головою.
"Не піду!"Голос Хо Сішена був грубішим, ніж будь-коли.
Цинь Рухай майже перестав дихати: "прийом снодійного не вирішить твої проблеми. За останні 6 місяців ти вже прийняв набагато більше таблеток, ніж слід було б будь-якій нормальній людині. Це говорить нам про те, що вони викликали у тебе привикання. Вони бульше не діють на твій організм!”
Хо Сішен підняв свої холодні темні очі: "це тому, що мій лікар некомпетентний. Це не має до мене
ніякого відношення".“.... Я?!"Цинь Рухай просто хотів задушити цю людину.
Напружену атмосферу в кімнаті перервав стукіт.
Незабаром чіткий голос, який звучав наче крижана вода в найспекотніший літній день, прозвучав як довгоочікуване полегшення: "Містер Хо, ти тут? Я можу увійти?”
У Цинь Рухая раптово з'явився дивний погляд.
Третя наречена Хо?
Хо Сішен, лежачи на дивані, блиснув своїми холодними і самотніми очима. Він нетерпляче махнув Сійї.
Миттєво Сійї схопив Цинь тягнучи ззаду за комір і повів його прямо до дверей.
"Бл*, почекай!”
"Будь ласка, заходьте, міс Гу", - шанобливо сказав Сійї, все ще тримаючи Цинь Рухая.
Це була Гу Шиши.
"Дякую". Попри те що їй було цікаво, вона не глянула на Цинь Рухая. Вона просто увійшла прямо в кімнату.
Двері кімнати знову зачинилися.
Темрява всередині змусила Гу Шиши зупинитися. Їй знадобилося трохи часу, щоб звикнути до тьмяного світла.
Вона оглянула кімнату: щось було не так.
Всі штори в кімнаті були щільно засунуті.
Це був найяскравіший час літнього дня, але в кімнаті було темно і тихо, як посеред ночі.
Вона підняла голову і ледь змогла розгледіти чоловіка на дивані.
Здавалося, він був у вкрай поганому настрої.
Він був наче злісний звір, що ховається в темряві, який тільки зараз повільно прокидається!
Холодний погляд виходив з його темних очей, повний нетерпіння і холоду, змішаного зі спіралевидною бурею вітру, як ніби він щосили намагався тримати щось під контролем, як ніби в наступну секунду він міг втратити весь свій контроль, розірвати її на шматки на місці і зжерти…
На потилиці Гу Шиши з'явилися мурашки.
Можливо, він і виглядав холодним, коли вона побачила його в шафі в той самий перший раз, але це був далеко не такий гострий, хижий погляд!
Сьогодні вранці в їдальні він виглядав холодним, але спокійно простягнув їй дезінфікуючий засіб, а потім купив їй повну шафу одягу.
Тоді він здавався їй дуже приємною людиною.
З тих пір пройшло не так вже й багато часу; як його погляд раптом став таким страшним?

ВИ ЧИТАЄТЕ
Трачу гроші лиходія, щоб продовжити своє життя
RomanceГу Шиши, майстер традиційного китайського живопису, перевтілилась в роль другорядної героїні-жертви в романі-кліше. В дитинстві жіночий персонаж другого плану переплутати з іншою дівчинкою. Вона ледве провела кілька днів зі своїми біологічними батьк...