Перше, що я відчула — це біль.
Нестерпний біль. Неначе горю у вогні, але вогню не було. Ще кілька хвилин тому я йшла додому із супермаркету і бачила, як кафе, в якому я колись підробляла, а згодом звільнилась, ще працювало, а тепер — темрява. І, скоріше за все, це якийсь провулок. Який це провулок — мені невідомо. Мені надто дороге моє життя, щоб ходити по провулках, бо всіляке там трапляється.
Ай! Ноги горять. Було гаряче, жахливо гаряче. Мене навіть в жар так не кидало, коли я хворіла. Гаряче, боляче. Хотілося кричати, але мені хтось закрив рот рукою. Це було вдвічі гірше. Мені потрібно було прокричатися, від крику завжди ставало легше. Ноги оніміли. Тепер вогонь «перейшов» на руки. Тепер і руки горіли, але швидко перестали і оніміли. Голова. Це було гірше, ніж мігрень. І знову хочу кричати. Але чиясь рука заважає. А тепер темрява, тиша. Нічого не чути, очі заплющені, і не навіть не виходить уявити образ тата. Я не хочу дихати, не чую биття свого серця, просто дивлюся в темряву. В одну мить мені стало чхати на все. Я втратила лік часу.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Під Місячним Сяйвом
VampirosПерша книга трилогії «Під Місячним Сяйвом» Олександра Крамаренко - двадцятирічна дівчина, новообернений вампір з незвичайними здібностями, тікає з Києва в Умань, але по збігу обставин опиняється в невеликому місті Підводне. Вона не знає, як далі бут...
