"Хто в місто йде, облиш усі надії", -
Побачив напис на руїнах я,
Як в нечестивих заблукав краях.
Привів сюди той голос, що постійно
Його я чую повсякчас і всюди.
Він виє, наче в морі ураган,
І я попався на його обман.
Не дітися від голосу нікуди...
Коли я до води став наближатись
В оазисі серед піску пустель,
Спинився біля озера й завмер.
Не стримався, аби не закричати.
Тікав із міста й голос проклинав я...
І от летять вперед мої роки,
А мене вабить, кличе знов туди
Зловісний голос. Місто все чекає.
В тім озері тоді побачив я,
Як гину сам у проклятих краях.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Місто мороку
PoesíaПориньте крізь морок і пітьму у моторошні, містичні сни, де невідомі істоти наспівують рядки дивних пісень, що й стали основою для віршів. У порожніх будинках, що їх поглинає степ і пустка, чути відгомін древніх ритуалів. Шепіт нічного вітру розмовл...
