Кіра прокинулась та подивилась на годинник. "06:00, з тих пір як я сюди переїхала мій образ життя кардинально змінився, я так рано ще ніколи не вставала і спати взагалі не хочеться, піду я собі чаю заварю" .Кіра втала та пішла на кухню. "Сьогодні я себе краще почуваю ніж вчора" .Кіра налила води та поставила чайник. "Якщо мені вдасться удочерити Ольгу потрібно буде з'їхати з цієї квартири в іншу або купити ще одне ліжко для неї, хотя навряд чи їй сподобається жити в однії кімнаті зі мною." Чайник закипів. Дівчина поставила чайний пакетик в горнятко та залила кип'ятком. Вона сіла за стіл та глянула в вікно. "Вид красивий, не думала що ранковий парк буде таким прекрасним, потрібно буде заїхати додому, хочу навідати могилу сестри, а також глянути що там батьки роблять все ж таки вони мої рідні." Кіра глотнула ароматного гарячого чаю. "Може піти прогулятись по парку." Кіра взяла печиво зі столу та відкусила. "Якщо так подумати в цьому місті відбувається стільки всього, в моєму містечку я за все своє життя стільки пригод немала як тут." Дівчина допила чай почистила зуби та пішла одягатись.
"Я так давно не слухала музику". Одягнувши навушники вона закрила двері та вийшла з квартири. Зайшовши до ліфту та спустившись на перший поверх вийшла з під'їзду та оглянула вулицю на твй стороні, де знаходився парк. Кіра повністю занурилась в музику. Дівчина збиралась перейти дорогу зовсім не помітивши машину.
—Обережніше. — Хлопець взяв дівчину за руку та притягнув ближче до себе. Ще б одна секунда і Кіру б переїхала машина. Дівчина зняла навушники та в шоці глянула на молодого хлопця. — Навіть якщо ви бачите що світлофор горить зеленим, це не означає що можна спокійно переходити дорогу. Все одно потрібно дивитись по сторонам, в цьому світі неадекватних людей хватає, ви не поранились?
— Ні, може ви відпустите мою руку?
— Перепрошую. — Хлопець трохи відійшов від дівчини. Кіра глянула на нього. Високий молодий чоловік з каштановим волоссям та карими очима, тільки більше за все привертало увагу шрам біля ока. Хлопець був одягнутий в довгий білий плащ, це здалось дивним, адже на вулиці було жарко.
—Перепрошую за мою грубість, але вам не жарко? Все ж таки зараз літо. — Кіра глянула на хлопця. "Боже що я несу, ладно... Вже пізно я вже сказала."
—Несподівана реакція, я думав після порятунку люди по іншому реагують. — Хлопець усміхнувся.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Кленовий лис
Mystery / ThrillerЧи все життя реальне? Дівчина на ім'я Кіра переїжджає з маленького містечка у велике місто. Там вона знаходить роботу в детективному агенстві розслідуючи різні справи, та після одної справи про викрадення дівчина починає бачити галюцунації та дивн...
