Кленовий лис

Глава 34 Храм

  Вечір. Дівчина стояла біля вікна своєї кімнати та дивилась на нічне місто. "Як же ж тут красиво."  До неї в кімнату зайшла сестра.

—Я тобі зараз таке розкажу....

 Кіра обернулась, сестра лягла на ліжко.

— Ти така щаслива, розказуй що сталось?

—Я з таким красивим японцем сьогодні познайомилась.

 —Вау, вітаю.

—Я з ним завтра йду на побачення.

— Ти радієш як маленька дитина.

— Та йди ти. — Женя кинула подушку в Кіру.

— Ей, ну ти зараз получиш. — Вона взяла подушку і кинула в сестру.

 Вони почали дурачитись.

— Ви чого шумите?  — Сказав Ваня стоячи біля дверей.

 Кіра запустила подушку в нього, але не попала.

— Блін, я промахнулась.

— Хватить дурачитись, я спати хочу. — Сказав він і вийшов з кімнати. 

 Женя з Кірою ще довго говорили між собою як в давні часи, коли ще нічого поганого не сталось. Дівчині стало легше після таких комфортних посиденьок. Говорячи на різні теми вони заснули.

  Місяць осяював міст, на краю якого стояла Кіра із сльозами на очах

— Я втратила всіх.... Всіх хто був мені дорогий.

  Вона глянула на місяць, зараз він був просто прекрасним, незвичнм, голубого відтінку. Крок вперед і вона впала в воду. Опускаючись на дно ріки їй не хватало повітря, легені неначе пекли, і ось вона відкрила рот щоб получитти повітря, але замість нього була вода. 

 * наступного дня в 12:20*

 Кіра проснулась в холодному поту. "Сон такий дивний, неначе реальний". Вона обернулась але сестри поруч не було. "Я ще не привикла до цього часу, трохи не привично вставати в пів першої після того як я завжди втавала в шостій."  Вставши з ліжка вона пішла в кімнату сестри, та крутила собі кудрі. Потягнувшись дівчина спитала.

— Ну і куди ти так збираєшся?

— Я ж тобі говорила що йду на побачення з тим японцем.

— А точно, згадала, ти головне будь обережнішою. 

— Ой та ну тебе, що може статись.