Long-time Lovers

Це звучить ніби якесь кліше. Вокс готовий зізнатись в коханні. (Хоча він вже неодноразово признавався йому - всі ці рази це були тільки жарти, але тільки не зараз). Це було так, ніби весь світ жадав, щоб вони були разом. Сонце красиво сідало позаду. Вокс перебирав пальцями, дивлячись кудись у даличінь.

Вокс ніколи не був нервовим типом людини, але коли мова заходила за НЬОГО... Це вже інший випадок. Він - ідеальний. Все в ньому було просто досконалим. Вокс все ніяк не міг зрозуміти - чому ж він закохався в цього чарівного романіста.

Айк був... Айком. Вокс кохав Айка, тому що... Демон не зміг продовжити цю думку, через те, що різько приклав руку до свого обличчя. Це було всього лиш просте зізнання! Це ж не є таким складним ділом. Він розчаровано зітхнув, перехрестивши руки. Дідько, це так тупо. Вокс набагато старший і існував століттями, але кохання все ще було чимось, що він не розумів. Він ж демон, врешті-решт! Напевно, він навіть думати про такі речі не повинен. Чому він взагалі вирішив, що це було хорошою ідеєю зізнатись Айку в коханні, він мав продовжити і надалі тримати ці відчуття в собі та просто змиритись, але...

Його міркування обірвав чийсь голос:

- Гей, Вокс!

Серце пропустило удар. Він повернув свою голову і побачив хлопця. Айк виглядав неймовірно, як завжди, сонячні промені демонстрували його з ще ліпшої строни ніж зазвичай. Звісно, Айк завжди був неймовірним в очах Вокса, але прямо зараз він виглядав навіть краще. Можливо це просто Вокс, але... Він лише відмахнув цю думку, посміхаючись романісту.

- Привіт, Айк.. - відповів він тому, голос його був глибоким, як завжди, але тон був іншим.

Айк не пропускає цю маленьку деталь. Він був більш ніж спостережливим. Романіст сів поруч із привабливим демоном. Він схилив голову на пелче Вокса та зітхнув. Вокс напрягся, коли відчув що Айк сперся своєю головою на його міцне плече. Демон тільки посміхнувся та постарався розслабитись, відсуваючи свою ціль в зізнанні у сторону.

- Щось сталося, Вокс? - запитав Айк, звісивши свої ноги. Вокс несильно штовхнув їх своєю ногою та посміхнувся. Айк тільки хіхікнув.

Вокс тихо засміявся, та відповів:

- Немає про що турбуватися, Айк. Все в нормі.

Романіст зітхнув та тихо прошепотів:

- Ти казав, що хотів щось мені сказати, так?