У доволі затишній квартирі, повній квітів у горщиках, книжкових полиць і шафок, а також купи дрібничок, панувало напружене мовчання. Власниця презирливо дивилась на худорляву руду дівчину, що присоромлено відвернулась убік. Її руки тремтіли, а погляд усе повертався до плями на білосніжній скатертині.
- Та що ж з тобою не так?! Відповідай! - крикнула жінка середнього віку і вдарила долонею по столу.
Маленьке горнятко зіслизнуло з пальців і з гуркотом впало на холодний кахель. Моторошним ехо звучали десятки уламків, розсипаючись ідеально вимитою підлогою, де вже розтеклась темно-коричнева кава.
Серце мініатюрної дівчини начебто зупинилось на мить, кров прилила до голови, у скронях відчулась пульсація, а картинка перед очима трохи розмазалась. Долоні пройняв неприємний свербіж.
Губи жінки здригнулись, очі розширились і звузились. Обличчя затремтіло від гніву.
- Прошу... Це лишень чашка! - схлипнула дівчина і втерла долонею червоний від нежитю ніс.
Дама різко встала, за лічені секунди опинилась поряд із нею і грубо схопила за підборіддя.
- Не смій ревти! - гаркнула жінка, та на очах дівчини заблищали нові сльози. У них вбачався дикий страх: вона прекрасно і не з чуток знала, що мало статись далі.
Але все ж таки вона не змогла стриматись, гучно зітхнула і замружилась. По щоках потекли прозорі солоні цівки.
Більш дзвінко, ніж розбита чашка, порушив тишу ляпас.
Дівчина схопилась за багряну щоку, похитнулась і сперлася на край кухонного столу, а голова різко повернулась убік.
- Слабка. Завжди була і завжди такою і лишатимешся. Ні на що не придатна. Справжній тягар! - бризкаючи слиною, наче отрутою, прошипіла жінка.
- Бабусю, вибач... - промимрила вона.
- Вибач? Що мені пробачити тобі, скажи на милість? - дама взяла її за комір акуратно випрасуваної сукні і притягнула до себе. - Чотирнадцять втрачених на безглузду амебну істоту років? Чи, може, купку нервів, яких я лишилась через тебе? Дурна, жалюгідна нікчема! Взагалі нездатне відстояти себе!
Бабуся відштовхнула онуку, і та вдарилась спиною об кут стільниці. Руки і пальці дівчини затремтіли ще сильніше, а в трубах почувся слабкий шум води.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Герой. Пізнання
ФэнтезиМайя Ульянова все життя чекала на вступ до Колегії Стихій. Вона була готова борознити моря та океани знань, вивчати теорію стихієтворення і пропливати кілометри на час. Однак одного дня, разом з раптовим зникненням бабусі, на неї звалилася купа проб...
