Гаррі Северус Снейп

Розділ 6. Втеча

Гаррі встав рівно опівночі. Правду кажучи, він і не спав. Взявши зібрані ввечері речі, він вийшов з кімнати, підійшов до дверей і відчинив їх. На вулиці було тепло, дув легкий вітерець. Прикинувши, де може бути центр Лондона, Гаррі попрямував уздовж Провулку Прядильника. Він простував близько трьох годин, доки не дійшов до автомагістралі. Побачивши якогось магла, хлопець підійшов до нього.
- Пробачте, ви не знаєте, де знаходиться Кінґс-Крос?
- О, хлопче, це тобі довго топтати чоботи! Іди додому!
Гаррі зрозумів, що вирішивши втекти, припустився жахливої помилки, адже як повернутися назад він не знав. Хоч і чужий, але теплий дім був набагато кращим за незнайомі вулиці, якими Гаррі чимчикував ще кілька годин. Ноги Поттера вже не слухалися, він не розумів куди іде. Йому було дуже погано; він дошкандибав до якоїсь площі, ліг на лавку й заплющив очі.

Чиясь тепла рука торкнулася чола Гаррі.
- Гаррі, прокинься, Гаррі! - голос був дуже далеко, але хлопчик його впізнав.
- Де я? - спитав малий.
- Там, де й був! - відповів обурений голос Снейпа.
- Чому ти втік? - це прозвучало занадто лагідно й ніжно, тому Северус додав: - Це було безглуздо, Поттере!
- Невже ви хвилювалися за мене? - Гаррі вирішив, що гірше все одно нікуди.
- Уяви собі! - Снейп підняв хлопчика на руки і роз'явився.

Опинившись вдома, він вклав Гаррі на ліжко, перевдягнув його і приніс гарячий шоколад.
- Ось, випий, - Северус сів на ліжко Гаррі.
- А Малфой...
- Він поїхав...я прийшов поговорити, а ти зник.
- Про що ж ви прийшли поговорити? - спитав здивований хлопчик. Він був дуже вдячний Снейпові, але ще не довіряв йому так сильно як, наприклад, Дамблдору.
- Про твою поведінку, - збрехав Снейп, насправді він хотів вибачитися. - Ти пішов через Драко?
- Через нього теж...
- Теж? Тобто винен я?!
- Ні...хоча...так! - Гаррі подивився в глибокі карі очі Снейпа. Він побачив у них хвилювання і навіть любов. Снейп знову завмер. Дивлячись у ці зелені очі, він не вірив, що це його син, що це могло статися. Але це так, і він щасливий, не зважаючи на те, що Гаррі поки погано до нього ставиться. Хоча і Гаррі став по-іншому дивитись на професора.
- Добре, відпочивай, я піду... - Снейп попрямував до дверей.
- Зачекайте! - Гаррі не очікував від себе такого
- Що таке?
- Я не мав тікати, - майже пошепки сказав хлопчик.
- Так.
- Вибачте...
- Що? Я не розчув.
- Пробачте мені.
- Добре, відпочивай, набирайся сил, - Снейп підійшов до дверей.
- За зіпсований сніданок! - крикнув Гаррі і вперше побачив посмішку Снейпа. Справжню. Ця посмішка чимось нагадала хлопчикові власну. Поттер ліг на ліжко і в гарному настрої заснув.