Остання відьма Лісгарду: відьма та капітан

Частина 15

Брю не спалося. Він раз у раз перевертався з боку на бік, намагаючись прогнати сотні думок, які ніяк не вкладалися в його голові. Ельфу здавалося, що всі ці недомовки та тривоги, літають у його мозку як рій бджіл, і що рано чи пізно ці «бджоли» його покусають.
Скільки б нерозважливих вчинків за все своє життя не робив би Брю Фрак із дому Квітучих, провести лисгардців до короля – по правді, перевищувало по дурості всі інші. В останню чергу він думав про те, до чого його дії можуть призвести. Однак, поет не міг не відзначити, що тепер йому буде про що розповідати у своїх нових поемах і баладах. Можливо, нарешті глузування з нього припиняться і ельфійський народ почне ставитися щодо нього з належними повагою і любов'ю.
Сонячні промені пробивалися крізь дерева, вони зліпили Брю, який тільки-но задрімав. Ельф невдоволено заплющив очі і закрив долонею обличчя. Він зневірено видихнув, коли зрозумів, що сон пішов остаточно. Брю присів і озирнувся на всі боки: всі ще спали. Він не дорахувався тільки Гласена, але як ельф встиг помітити, у того було безліч причин покинути групу і повернутися тоді, коли йому заманеться. Однак, він не вважав, що головний їхнього «загону» чинить правильно, залишаючи їх тут одних. Особливо цю дивну та чарівну дівчину Кейлін. Ельф затримав на сплячій погляд, нахилив голову розглядаючи її. Кейлін мирно спала, її розслаблені повіки тремтіли під час подиху вітерця. Сама вона виглядала так, ніби навіть уві сні її постійно переслідували тіні минулого, та майбутнього.
Вислухавши розповіді онуки Гелли, Брю ніяк не міг повірити в те, кого бачить перед собою. Йому хотілося пищати від захоплення та паніки. Скільки могла змінити ця чудова дівчина і одночасно – скільки бід могло статися через неї. Здається, Кейлін і сама це чудово розуміла. Тому Брю не став дорікати їй у чомусь. Для себе він вирішив, що буде лише уважним спостерігачем у цій історії і аж ніяк не інакше.
Брю відірвав погляд від дівчини і обернув його до неба. Він скривився, але при цьому посміхався. А потім він помітив щось яскраво-червоне, щось, що миттю привернуло його увагу.

— Богиня... – прошепотів ельф, встаючи на коліна.

Він повзком підібрався до червоної плями. Це була квітка, червона спарія – рідкісна квітка, що росла тільки в Нугреаджі. Поява цих квітів означала, що вони нарешті прийшли, нарешті їхній довгий похід добіг кінця. Можливо вже надвечір вони дістануться міста. Проте навіть тоді король зможе прийняти їх лише завтра.
Брю розглядав червону рослину з особливою пильністю. Напевно, щоб переконатися, що його очі не обманюють. У ніс ельфа тут же вдарив солодкий запах барбарису впереміш із кислуватим вишневим. Спарія пахла просто неймовірно, не дарма багато ельфійських леді користувалися особливими духами, приготованими з цієї рослини.