ХХХ
Ти покладеш свою важку голову на мої плечі,
І я вдихатиму запах твого волосся.
Я лоскотатиму твої білі щоки,
І шукатиму в зелених очах своє відголосся.
Х
І я чекатиму.
Ти прийдеш і зірвеш мене, лишиться тільки коріння.
А я стану твоєю реліквією.
Ти позбавиш мене сонячного проміння.
Х
Я буду для тебе сторінкою, вже не білою.
Безпомічна, всохла, спрагла, безцвітна.
Я задихатимусь між легкими крилами мертвого дерева,
Тендітна.
Х
Ти ізгадаєш про мене лиш завтра,
Та я вже не дихаю, я вже німа.
Тебе покладуть у землю, ти станеш прахом,
А я залишусь навічно жива.
Х
Іронія тільки в тому,
Що ти одірвала мене од землі,
А сама в ній закопалась.
Я ж згоріла в огні.
ХХХ
