В тіні Сонця

Іскорка

Наступні дні для Кріс були дуже насиченими. Лікар призначив їй безліч різноманітних тестів, обстежень, аналізів, її мали оглянути з десяток спеціалістів різного профілю. То ж Ірен возила її в спеціальному кріслі по всій лікарні. Лікар не дозволяв їй вставати принаймні до завершення обстежень, і крісло — це максимум, що Кріс змогла випросити. Це були дивні поїздки. Варто було Ірен вивезти її з палати, як порожні до того коридори лікарні швидко наповнювалися людьми. Медсестри, лікарі й навіть хворі висипали із палат, кабінетів, бокових коридорів. Всі конче хотіли побачити "нашу Іскорку", як її всі тут називали. Кріс, незвична до такої уваги, спочатку страшенно ніяковіла та згодом почала відповідати на привітання, усмішки, викликаючи схвальні вигуки та навіть оплески.

- Ви у нас знаменитість — шепотіла їй на вухо Ірен, і відразу ж вигукувала до когось із юрби, — не заважайте! Дорогу Іскорці!

Все це дуже стомлювало то ж Кріс з радістю поверталась до своєї палати, де могла хоч трохи перепочити.

- Чому всі звуть мене Іскоркою? — запитала якось в Ірен.

Та знітилась, і почала щось швидко писати у своєму блокноті, та вловивши пильний погляд Кріс, що все ще очікувала на відповідь, відклала олівець.

- Вас знайшли просто посеред пожежі, знаєте, там все вигоріло, а Ви були в епіцентрі. Вас певно врятував Ваш костюм, такий сріблястий, як у пожежників. Дощ все погасив. Я Вам розповідала... Про що це я? А! Все навколо Вас згоріло і Ваш одяг також згорів — Ірен прикрила рота рукою, вона дуже хвилювалась, — Вибачте. Знову мелю казна-що. Та це неважливо. Там все вже погасло, і тільки Ви, ну тобто Ваш костюм виблискував ніби... ніби іскорка...

Ірен видихнула, схопила склянку з водою, що стояла на столі, — Може Ви пити хочете?

Кріс мовчки похитала головою.

- Не кажіть нічого лікарю — благально мовила медсестра, випила воду, і майже що вибігла з палати.

Дивна реакція Ірен на просте запитання здивувала Кріс. Вона явно щось приховує. Та й не лише вона. Спеціалісти, що проводять свої дослідження, теж нічого їй не розповідають. А коли запитуєш — віджартовуються, або ігнорують, вдаючи що не почули.

- Що ж, доведеться розпитати про все у лікаря — вирішила Кріс, — після обстежень він все одно мусить озвучити якийсь результат, діагноз врешті-решт. Сьогодні ж поговорю з ним.