Меланія
Весняні промінці пропускалися через штору вікна і блудили по кімнаті. На дівоче обличчя попали промінці. Потягнувшись і невдоволено зарюмсала Меланія зрозуміла, що її пора вставати з ліжка. Підійшовши до вікна перед її обличчям відкрився вид на цвіт, які покривають дерева та зеленіє трава. Пішовши до ванної кімнати та зробила всі рані справи. Спустившись зі свої кімнати вона почула приємний аромат із кухні. Побачивши, що батьки й Ліллі почали снідати швидко спустилась до кухні.
- Доброго ранку Мел. – сказала мати, яка зосереджено почала поїдати млинчики.
- Доброго ранку всім. – сказала кароока і подивившись на годинник зрозуміла, що запізнюється.
Швидко вибігавши з кухні до своєї кімнати, почала шукати собі одяг і найшовши рюкзак який, ще вчора збирала. Заплівши волосся у високий конячий хвіст й зробивши легенький макіяж. Одягнувшись у білу сорочку і чорні штани та білі кросівки.
Раптом Меланія почула, як заглух мотор виглянувши з вікна вона побачила Даніеля. Вибігши із кімнати до гостиної з нею зустрілась сірі очі й привітливою усмішкою.
- Меланія куди ти йдеш не поснідавши. – вже на порозі запитала мати.
- Мам я вже запізнююсь в університет немає часу. – збиравши вже йти до машини, як раптом її схопили за зап'ясток. Подивившись на свою руку і хто її схопив – Даніель, що сталось. Будь ласка, відпусти мою руку.
- С перше поснідай, а потім йди. – сказав Даніель доволі злим голосом.
- Даніель я потім поїм обіцяю – але сіроокий так і не відпустив її руки – я чесно кажу голодна не буду, зразу після першої пари піду в кафе, яке поблизу з університетом. – після цих слів він все тики відпустив її руку.
Пішовши на вулицю Меланія ледь не бігла до автомобіля, але раптом роздався голос друга.
- Мел сідай я підкину тебе – запропонував Даніель.
- Ні не треба я сама доїду, плюс мені та ще додому їхати треба на чомусь. – сказала кароока зглянувшись на свого друга вона замітила, що він трохи обурений.
- Я тебе заберу з університету. – серйозно говорив сіроокий.
- Я не хочу тебе тяготіти так, що я сама доберусь – ніяково сказавши й відвівши погляд.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Місяць Альфи
WerewolfМеланія і Даніель стали ліпшими друзями з того часу, коли він зобачив її. Відчувши її запах він зрозумів, що вона його суджена. Він став для неї надійним другом та братом. Що зробить Даніель, щоб його суджена хотіла бути з ним не, як з другом, а як...
