Привіт.
Завтра їду до тебе, а третього повертаюся в Полтаву.
Мій психотерапевт мудак радив мамі спробувати вмовити мене не їхати, і сам вмовляв. Говорив типу: мені ще рано, потрібен час. Та пішов він, не настільки мені хріново. Скоро приїду. Поговорю з тобою, сподіваюсь ти мене почуєш. Хоча що толку від цього. Та й взагалі хірню сказав, пробач.
Розкажу як в мене справи.
Без змін. В школі ні з ким не спілкуюся. Жінка яка вважає себе психологом викликала до себе. Питала як у мене справи, як я почуваюся. Коротше, їй взагалі похєр, викликала тому що так треба, я суїцидник, а значить за моїм станом треба спостерігати. Та їй все одно, я просто відповідаю що все окей, все нормально, а вона посміхається і відповідає: "Добре, я рада".
Все гаразд зі мною, я в нормі в цілому, тобто вбиватися не буду, але якщо до неї прийде той кому дійсно треба допомога - вона ж вб'є його своєю байдужістю і тупістю. Вона ж блять не бургери готує, в неї дійсно важлива робота.
Вона кінчена - окей.
А куди бляха дивиться адміністрація школи?
Директорка і завучі.
Що блядь за хуйня відбувається?
Вибач що розпсихувався.
Просто це пиздець як бісить.
Бісить блядь.
Школа, придуркив ній, це грьобане місто.
Недоумки мене стороняться.
Якого блять хріна?
Що я такого зробив?
Я серйозно.
Вона навіть не стоять на перерві поруч зі мною, дистанцію тримають в коридорах, на вулиці. Таке враження що навіть поруч пройти бояться.
Якого блять хуя?
Що вони взагалі про мене думають?
Мені це правда цікаво.
Як вони бачать мене зі сторони.
Ні з ким не спілкуюсь, мовчазний, наваляв двом придуркам.
Невже це такий жах?
Які ж люди тупі.
Добре що не всі.
Вже кілька днів переписуюся з Мією.
Вона перша написала.
Приємно що пише сама.
Дуже не хочеться нав'язуватися, ну тобто я теж перший пишу вже. Просто після останньої розмова вона наступного дня перша написала.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Непрочитані повідомлення
Teen FictionВересень 2018-го року. Максиму 16, він щойно перейшов в десятий клас. Наче звичайний підліток, якби не те що трапилося з ним і його дівчиною майже рік тому. Він намагається жити далі, але чи вийде в нього? Чи травми минулого поглинуть його та тих ко...