Дазай і Чуя: п'ятнадцять років

Пролог

Маленький, легкий пасажирський літак летів у чистому, блакитному небі. Тут був самотній пасажир, чоловік у чорному одязі та сонячних окулярах. Піт котився по його блідому обличчю. Він нервово оглянув салон літака, в якому не було нікого.

Він згорнувся калачиком, мов маленька дитина, погойдуючись на нічному вітерці, і тримав свою зброю обома руками.

Чоловік був мафіозі.

Наразі він тікав від впливової організації.

Раптово він почув гуркіт та стук.

Чоловік підскочив і оглянувся на звук. За вікном –

За вікном був хлопець.

Його вік був близько 14 – 15 років. Він посміхнувся із-за вікна, стоячи на крилі літака.

Це було неможливо… Він був на лайнері, що летів на висоті понад
500 метрів над землею.

–  Йо. Пробачте за вторгнення, –  сказав хлопець за вікном, поворухнувши губами.

–  К… Король Овець! – Закричав мафіозі.

В той самий час, коли мафіозі відстрибнув геть, хлопець штовхнув та розбив вікно.

Вітер увірвався до літака.

Повітря всмокталося через різницю тиску, і лайнер шалено затрясся. Але мафіозі не зважав на трясіння чи бурі. Він повз по підлозі, намагаючись втекти від хлопця.

Хлопець наступив на його спину.

– Пістолети Портової Мафії не достатньо страшні для мене.

Хлопець говорив задоволеним голосом. Юнак із червоним, мов у лева,волоссям стояв у темно-зеленому гоночному костюмі.

Він узяв найближчий стілець голими руками. Потім він викинув його геть. Стілець застряг у розбитому вікні, заважаючи потоку вітру немов пробка, та змусив бурю всередині затихнути.

– П… Пробач мені! –  Мафіозі боровся під його ногою. – Ви… Я прошу вибачення за те, що зруйнував територію Овець! Я не мав вибору!

– Ааа… Я здогадувався, що ти не мав вибору… Кожен із вас, гівняних виродків Портової Мафії, нічого не розуміє. Хлопці, що нападають  на нас, «Овець», завжди отримують стократну відплату. Не хвилюйся, всіх, окрім тебе, вже вбили. Повір мені, ти не повернешся до своїх друзів живим.

Мафіозі спробував дістати пістолет, що упав на підлогу. Він не міг поворухнути і пальцем. Навпаки, його обличчя було спотворене, а кістки втиснулися в підлогу так, що він міг тільки шепотіти. Хлопець лише злегка стояв на своїх ногах.

Гравітація. Гравітація у його тілі збільшилась у кількадесят раз більше норми.

– Чудово. Це справжня Портова Мафія, – сказав хлопець задоволеним голосом, – думаєш про контратаку, поки поїдаєш мою гравітацію…Добре, я дозволю тобі. Але перед цим скажи мені одну річ. Чому ти завдав шкоди нашим територіям?

– Я не хотів…  атакувати! – Мафіозі був вимушений видавити повітря зі своїх деформованих легень. –  Це було неминуче… тому що мій склад зброї був зруйнований… богом катастроф. Він відродився з пекла… чорний вогонь Арагабакі!

– Арагабакі?

Посмішка хлопця зникла.

Його гравітація ослабла лише на момент.

В той самий час, мафіозі відкотився від хлопця, схопив пістолет, який впав біля дверей, і прицілився на нього. Це була та плавна дія, на яку були здатні тільки ті, хто володіє пістолетом.
Хлопець мовчки дивився вниз на мафіозі, тримаючи руки в кишенях.

– Нумо, стріляй. Спробуй, і подивись, що вийде.

– Помри… Король Овець, Накахара Чуя!

Мафіозі натиснув на курок.

Без жодних емоцій, хлопець зробив півоберт з руками у кишенях та відбив кулю.

Куля зіткнулися з пальцями його ніг. Вона відскочила назад із тією самою швидкістю і застрягла у горлі мафіозі. Чоловік голосно упав на спину, стікаючи кров’ю.

Хлопець зробив півоберт і сказав, повернувшись у свою початкове положення:
– Портова Мафія, я уб’ю вас усіх.