Світанок по ту сторону стіни

Один день з життя кадетів

Напевно, мене вже сто разів перекидали через плече і клали на лопатки.  Моя форма вся в пилюці та землі.  Цей бруд забивався під нігті, міцно просочувався в кожен сантиметр шкіри.  Її доводилося відмивати жорсткою мочалкою, іноді, не найтеплішою водою.

Йшов уже другий рік навчання у кадетському корпусі.  Перші серйозні іспити були складені, тому кадетів, на два тижні, відпустили додому.  Відпустили всіх, але двадцять відсотків залишилося в таборі.  Сироти і ті, кому нікуди йти.

Єва поїхала додому.  Щаслива, вона побачиться з родиною, а я навіть не знаю, що сталося з моєю.  Ще я дізналася, що майже всі кадети втратили когось у боротьбі з титанами.  Батька, мати, брата чи когось із далеких родичів.  Так чи інакше, титани зачепили кожного.

І ось, знову мене підкидають, перекидають і валять на землю, практично не докладаючи зусиль.  Я вже навіть не знаю, чи було хорошою ідеєю тренуватися під час канікул?

— Ти слабка, — сказав Райнер, дивлячись на мене зверху вниз.  Він навіть не спітнів!  І хто там такий розумний, що поставив нас у напарники зі спарингу? — Ти швидка та гнучка.  Важко за тобою встежити, але ось сили в тобі, як у дитині.  Я можу винести тебе з одного удару.

Наче я не знаю, що слабка.  Рік серйозних тренувань підвищив мою витривалість, але не силу.  Тим більше, що з Райнером марно боротися.  Він вищий за мене майже на тридцять сантиметрів.  Мої метр шістдесят три з його метр дев'яносто і поряд не стояли.  Та й важить він куди більше за мене.  З місця не зрушити!

— Що мені робити?

— Я не знаю.  Але, якщо хочеш потрапити до десятки найкращих, тоді потрібно стати сильною, — він подав мені руку, допомагаючи встати.  Мені подобається Райнер.  У нього не лише могутній вигляд, а й сильний характер.  Він часто всім допомагає, не тільки мені, а й іншим.  Він неймовірно серйозно ставиться до служби в армії. Напевно, він багатьом став "братом".

— Спасибі. — Я обтрусилася від пилу, але це мало чим допомогло.  Одяг зіпсований, доведеться вночі прати...

Чергові тортури закінчені. Маю визнати, що під час канікул тренування були легшими.  Може, це тому, що нас мало.  Наразі всі кадети йшли щасливими відпочивати.  Ну, а ми, з Євою та Сашею, йдемо відпрацьовувати покарання.  Погодилися ми, на свою голову, вкрасти з комори трохи їжі. От і попались.  Все через жадібність Саші. Захотілося їй, бачите, яблуко зайве стягнути.