Збірка драблів

Частина 1: Scrosciare - Мадара\Тобірама

     Природною стихією Тобірами була вода. Він народився з великою схильністю до неї. Такого не спостерігалося вже декілька поколінь. Його завжди ніби магнітом тягнуло до будь-якої водойми відколи він навчився прямо сидіти й плескатися на мілководді. Якщо випадала можливість, він міг годинами ніжитися у ванні або онсене, отримуючи від цього одне задоволення.

     Але зараз він стояв під виступом скелі, похмуро дивлячись на проливний дощ, що навалився на них так невчасно. Мадара схрестив руки й по щільніше притиснувся до стіни, бавлячись тим, що головний у світі водокористувач був осоромлений своєю ж власною стихією. Звичайно, було досить неприємно втратити слід жінки, яку вони повинні були вистежувати, але це коштувало того, щоб побачити, як Тобіраму принизили. Останнім часом він себе поводив занадто пихато.

     - Чом би тобі просто не зупинити його якоюсь технікою, о великий і могутній сенсей? - Спитав Мадара, знаючи відповідь, але все одно бажаючи її почути. Тобірама насупився, зображуючи симфонію тріумфу.

     - Я страшенно виснажений, - прогарчав він у відповідь.

     Подальших пояснень не потрібно. Вони обидва були виснажені. Посилати їх вдвох на одну місію здавалося надмірністю, коли все, що вони очікували знайти, це жменька бандитів, що перешкоджають їм шлях до переговорів із Селищем Блискавок, але виявилося, що цих людей надіслало саме вони. Хаширама не зрадів, дізнавшись, що ще одна країна відкинула його пропозицію про мир. Чесно кажучи, Мадара був далеко не здивований: у кожного з них пішли десятиліття на те, щоб переконати свої народи на такий крок. Те, що їм відмовили одразу, було приблизно такою реакцією, на яку він зазвичай очікував.

     Виставивши одну руку під дощ, Тобірама дозволив воді стекти між пальцями. Поступово вираз його обличчя прояснився, оскільки це заспокоювало його. Мадара і раніше помічав у ньому щось подібне - глибокий зв'язок зі своєю стихією, те, як вона заспокоювала його в тих поодиноких випадках, коли він не міг це зробити сам.

     - Ми відпочинемо тут, поки дощ не припиниться, а після сну у мене буде достатньо енергії, щоб вистежити решту за допомогою сенсору, - Тобірама відвернувся від входу і струсив зайву воду з руки, висушивши долоню об передню частину своєї жилетки. - Тож посунься.

    - Ні за що. Мені й так цілком зручно.

     - Якщо ти не звільниш місце для мене, щоб я теж там помістився, то я засну прямо на тобі. Так що посунь свій зад.