Згадай

Поки ніхто не бачить, я досі тебе люблю

   Битва за Гоґвортс закінчилася рівно 4 роки тому. Орден переміг, але якою ціною? Рани загоїлися, проте шрами видно й досі не лише на тілі, а й у серці. Колишні друзі, ті, хто вижили, залишилися лише знайомими, а час, проведений у школі, перетворився на теплі спогади, які зосталися в памʼяті назавжди.

Гаррі одружився з Джинні, і та тепер була не Візлі, а Поттер. В них є син, Албус Северус Поттер. Сам Гаррі працює в міністерстві, обіймає досить високу посаду — радник Міністра Магії. Щодо Рона… Герміона віддала перевагу дружбі з ним, а не стосункам, які держались на волосинці, що поступово-поступово слабшала і розірвалася зовсім нещодавно.

Дівчина втратила памʼять, борючись за школу та друзів. Отямившись під сходами будівлі, де все було закидано склом і каменем, зрозуміла, що всі спогади перетворились на білу пляму, згадати яку, здавалось, неможливим. Саме відтоді Візлі допомагав їй найбільше, ніж хтось інший: майже щодня ходив з нею на реабілітацію, на прийоми психологів та психіатрів, читав книги на ніч, коли та була не в змозі розплющити очі та розгорнути сторінку, просто був поруч завжди, попри всі свої забаганки. Так і почалися їхні стосунки. Тривали вони досить довго, Рон був веселим, комфортним хлопцем разом з нею. Інколи дарував їй подарунки та різні приємності. Але ніщо не вічне. Якось-то вона зрозуміла, що ніколи не кохала його по-справжньому: не дарувала любов, віддаючи свій час або почуття. Нічого такого не існувало навіть. Рон був лише рятувальним кругом, як би це жорстоко з боку дівчини не звучало.
Інколи почуття провини мучало її темними ночами. Звернувшись калачиком, докоряла собі Герміона, прислухаючись до своєї совісті, яка грала з нею в погану гру. Однак вона знала. Точно знала, що таке кохання. Вона пам'ятала, що знала, але, що саме, голова ніяк не давала їй згадати, замилюючи розум чимось вкрай неважливим.

4 роки тому.

— Герміоно, — крикнув Гаррі, — швидко біжи до Рона і скажи йому поквапитися. Ми програємо, якщо далі так продовжиться.
Здавалось, що його останні слова відчаю, болю та страху пробудуть з Герміоною до самої смерті, до якої вона лише поступово готувалась.

— Гаррі, тримайся! Ми зараз! — вигукнула дівчина, відбиваючись від проклять, які направляли на неї Смертежери.

Де Рон, вона не знала. Діяла інтуїтивно, тому і помилялась. Сили закінчувались, а Герміона була виснажена не тільки фізично, а й морально.