DMoB | Dollhouse made of blood (UA)

05. H.

Sleeping At Last – Saturn

Talos – To Each His Own

RHODES – Your Soul

Ранок здався незвично яскравим, ніби щойно навколо панувала непроглядна темрява, але раптом хтось увімкнув світло. Юнґі ніяк не міг прокинутися, буквально давлячись холодним повітрям і відчуваючи нудоту від збитого режиму. Міцно стискаючи руку ляльки з самісінької ночі, він нарешті розплющив очі, вириваючись зі сну, де вчорашній день не закінчився, а лялькар ніби й далі спілкувався з Чіміном.

Поглянувши на людську подобу у своєму ліжку, Юнґі ледь не задихнувся від різкого серцебиття. Усвідомлення подій не було, але море різних почуттів захлеснули чоловіка, з яких було більше негативних на тлі втоми, і в голові низькими нотами заграли прокляття в адрес ляльки за його існування. Лялькар мав погане передчуття.

– Чіміне?

Той не реагував.

– Чіміне, ось дивно, як у мене серце ще не зупинилося від цього всього?

Нарешті відпустивши руку ляльки, Юнґі відтягнув покривало, глянувши на те, як пом'явся одяг на хлопці. Потрібно було б придбати юнакові піжаму або якийсь халат, адже не псувати ж дорогі речі. Юнґі не очікував, що ляльковий юнак буде крутитись уві сні кілька годин поспіль.

Лежачи ось так у ліжку, трішки пошарпаний і пом'ятий хлопець здавався зовсім не лялькою, а п'яним сплячим другом або навіть коханцем. Чімін лежав на боці, ноги трохи зігнуті, а одна рука була під шиєю, наче подушка здалася йому низькою. Зараз він був схожий на втомленого підлітка, якого хотілося знову вкрити, закутавши в покривало щільно, як рулет, й обійняти обома руками, щоби той притулився маківкою в підборіддя лялькаря. Юнґі не дозволив собі нічого такого на етапі відновлення ляльки. Та й зараз не міг. Зараз це було б надто фамільярно чи інтимно, а раніше – збочено та безглуздо. Ба більше, Чімін здавався відстороненим і наляканим, загрібати його в шалені міцні обійми кожні п'ять хвилин було не найкращою ідеєю.

Погані думки від не найкращого самопочуття трішки вгамувалися. Сходивши у ванну, щоб довести себе до людського вигляду після непростого тижня, Юнґі взяв ключ, що залишив там на полиці. Тягнути далі не можна.

Із причесаним мокрим волоссям, у чистій сорочці та з чашкою кави на підлозі біля ніг, Юнґі сповнився рішучості розбудити ляльку. Дивлячись на чашку, майстер відчував дивний сором перед лялькою за те, що він міг пити та їсти. Тепер він зрозумів, чому не сідав учора біля Чіміна й не кликав його із собою на кухню. Гублячись від хвилювання, чи спрацює механізм знову так само ідеально, Юнґі штурхав ногою стілець і поглядав на годинник. Тягти далі й милуватися лялькою час припиняти.