Місяць Альфи

Розділ 4

Меланія

 - Наскільки сильно болить? – збентежено запитав її батько.

- Дуже! – говорячи, вона переходила на крик.

- Нам треба в ліс, а то вона тут все рознесе. – кажучи це батько зразу взяв її на руки й пішов на вихід з дому.

Прийшовши на поляну в лісі, батько положив Меланію на землю. Її кости почали ламатись. Вона не могла це терпіти.

- Меланія не борись з цим. Болючіше буде. – кричав уже її батько.

- Не можу так болить. Ах. – вона плакала і кричала, та біль була нестерпна.

- Просто прийми цей біль.

- Як?

- Довірся своїм відчуттям.

Вона не розуміла, як можна прийняти біль? Але вона постаралась довіритись почуттям, як її сказали. Вона закрила очі й дала болі пройтись по всьому її тілі. І раптом біль зникла і вона не чула ламаючи кісток. Відкривши очі вона оглянулася і зрозуміла, що стоїть вже на лапах. Подивившись на свого батька, вона зобачила його погляд, він був гордий за неї. Раптом він перетворився у вовка. Вовк батька був трохи більший ніж її. І він був коричневого кольору.

- Мел треба побігати, щоб заспокоїтись зараз ти сильно емоційна. – сказав це батько, через ментальний зв'язок.

- Добре.

Вона почала бігти за батьком. Вони прибігли до озерця.

- Давай поки що відпочинемо.

Вона підійшла до озерця і побачила ту вовчицю, яка її снилася. Вона зрозуміла, що це був не сон. Вони ще трохи побігали та відправилися додому. Коли вони були в дома, то Меланія зрозуміла що не знає, як перетворюватись назад.

- Давай перетворюйся. – сказавши, вже людським голос батько. Меланія подивилася на батька показуючи, усім виглядом що вона не може.

- О точно, ти не знаєш як. – на це вона, лише помотала мордою. – Це дуже просто. Уяви себе в людському обліку.

Вона зробила так, як її сказали та в неї вийшло. Оглянувши себе вона побачила, що її одяг порваний і брудний.

- Тато чому тебе одяг нормі, а в мене не знати що.

- Ти перетворилась, я взагалі подер свій одяг, коли перший раз перетворювався. Тобі ліпше душ прийняти й лягти постати. Бо виглядаєш, м'яко кажучи, не дуже.