Місяць Альфи

Розділ 6

Меланія

Коли вона прибігла додому і перетворилась назад у людину зустріла зі схвильованими поглядами. Їй хотілося до своєї кімнати, як на зло, їй перегодили дорогу. Вона поглянула на того хто це був і побачила, що це Даніель. Саму останню чергу вона хотіла бачити його.

- Мел що з тобою сталося, чому ти втікла? – його голос був такий засмучений, що їй стало боляче. Не від того, що сталося, а через те, що він засмучений.

"Що зі мною таке?"

- Ти зараз питаєш, що зі мною сталося? А зараз тобі відповім. – в її голосі можна було почути біль. – Нічого страшного не сталося, я просто дізналася правду.

- Яку правду? Ти про що?

- Три роки тому, коли ти розмовляв про свою суджену з моїм братом і Девідом. – у нього було таке лице нібито, якись страшний секрет його дізнались – Так Даніель я все чула тоді.

- Меланія я можу тобі все пояснити. Будь ласка, не роби поспішних виводів, я тобі все розкажу і про що ми з твоїм батьком в кабінеті розмовляли.

- Мені все одно Даніель я не хочу більше нічого від тебе чути. Якщо я все прекрасно чула. Ще б нічого, що я чула в кабінеті, я не все чула, але три роки тому ти зробив велику помилку.

- Мел я тоді був молодий, я не розумів, що верзу. І цей вчинок ніяк мене не виправдовує. Я зробив помилку. Але і ти маєш мене зрозуміти!

- Зрозуміти? Ти чуєш себе? Ти ж сам говорив, як хочеш поміняти суджену. А знаєш що, йди шукай суджену собі з твого віку. Я ще дуже сильно мала.

- Мел ти моя суджена, мені крім тебе нікого не треба.

- А ти мені не потрібен. Я не хочу мати нічого з тобою спільного. Так, що йди з мого дому геть, щоб ноги твоєї тут не було більше ніколи в житті.

На цьому моменті вона пішла до своєї кімнати. Переконавшись, що двері закриті на ключ. Вона пала на підлогу і почала плакати, вона чула, що він її кличе і намагався піти за нею, але її батько зупиняв його. 

Вона довго так просиділа, але вирішила, щоб їй не помішало б збадьоритись взяла одяг і пішла у ванну. Ставши під гарячий душу вона дозволила сльозам стікати та її щокам. Вона не знала скільки там пробула, але виплакавшись її трошки помогло, але не сильно біль була дуже сильною. Їй хотілось, щоб біль була фізична, а не моральна. Витерши рукою дзеркало, яке запотіло вона поглянула на себе.