Et drukkys (П'яний поцілунок)

35 8 0
                                    

Орхус, прекрасне місто Данії, на сході півострова Ютландія. Місто молоді, не зважаючи на те, що це величезний мегаполіс, воно зберігає свою чарівну та тиху атмосферу, вабить старовинними спорудами та миленькими крамничками, між якими довгими зміями протікає бруківка, з охайно, міліметр до міліметра, викладеними камінчиками, або досконало рівними, асфальтованими дорогами. А от магічна його частина зачаровує ще більше, тут величезна кількість найрізноманітніших чарівників та чарівниць. Кожна крамниця так і манить чимось незвичним для лондонського ока.

Гаррі приїхав до цього неймовірного міста тікаючи якомога далі від усіх. Бо після випуску з Гоґвортсу все стало навіть гірше, його все ще виловлюють на вулицях, намагаються заговорити, випадки з підлитою амуртензією та іншими приворотами почастішали. А тут про нього ніхто не знає, тому він вже не перший рік тікає сюди, все ще не в змозі відмовитись від рідної Англії. Навіть купив собі квартиру у маґлівському районі, неподалік Кафедрального собору.

Він задивляється на Орхус Domkirke стискаючи оберіг на шиї, з ними тут ходить кожен чарівник, цей собор вражає своєю енергетикою. Він, на диво, не дратує, огортаючи тебе аурою старовинної величі.


Маленькі лавки та кафе з ресторанами, попри їх кількість, створюють неабиякий шарм та затишок, яким це місто так і пахкотить.

В одному з них, на літній терасі Поттер і зустрів Пенсі Паркінсон. Вони переглянулись та проігнорували існування одне одного. Гаррі пішов шукати інший заклад, а дівчина продовжила свій ланч.


Пенсі приїхала до Орхусу, щоб теж забутись, її погана репутація почала грати з нею поганий жарт. Звісно вона дочка Смертежара, слизерінка та й місцева погань з гострим язиком. Ця країна та це місто, де її сім'я мала маєток, здавалось найспокійнішим місцем у світі, та тут точно не має бути знайомих облич. Хоча Поттер – не проблема, його можна просто ігнорувати, це мегаполіс тут вони скоріше за все більше навіть не зустрінуться.


Для кого, дівчино, ти відпускала коси? Для нього, бо йому завжди подобались дівчата з довгим волоссям. Вона прочісувала свої густі чорні пасма пальцями, милуючись своїм відображенням, таку красу важко знайти. Так, її волосся ще не було надто довгим ледь торкаючись лопаток.

Kærlighed i Aarhus (Кохання в Орхусі)Where stories live. Discover now