Мадмуазель

Частина 1

Чонгук стоїть неподалік від виходу з величезної ювелірної крамниці і спостерігає за Техьоном, який приміряє, напевно, вже соте кольє і вкотре видає фразу: «Приберіть геть, це жахливо. Що за несмак ви мені пропонуєте?!».

— Коханий, тобі не здається, що ти надто суворий сьогодні? — Чон підходить до нього ззаду, одразу обіймаючи міцними руками талію, і злегка стискає, притягуючи до себе. — Тобі стільки краси принесли, а ти й не дивишся. — Чонгук веде рукою по діамантах та смарагдах — улюблених каменях омеги.

— Ти втомився стояти поряд? Тоді повертайся до машини. — Кім дме губки, спочатку трохи повертає голову вбік, а потім назад до прикрас. — Я хочу порадувати себе, але все якесь ніяке, вибрати нічого.

— О, я знаю один гарний спосіб, як тебе можна розважити. — альфа різко втискає його у скляний стелаж, широкою долонею грубо стискаючи тонку шию омеги. Інших відвідувачів тут немає — Чонгук зі своїм коханим тут часті гості, а отже настільки шановні люди обслуговуються індивідуально, магазин закривається на замок, і вся увага тільки їм, а дівчинка-консультант по одному тільки кивку Чона тут же йде геть, залишаючи їх наодинці. — Тут ми ще не розважалися. — альфа цілує його в шию, сподіваючись, що такий трюк спрацює, і Техьон хоча б збудиться, адже й сам не раз ініціював інтим у рідкісних місцях.

— Не хочу, Гук, не сьогодні, будь ласка. — невесело посміхається хлопець і хитає головою, дивлячись на стелаж з обручками прямо перед собою і всередині щось неприємно стискає.

— Техьон, ну що з тобою? Ти вже місяць навіть не посміхаєшся, тебе ніщо не тішить... Ти навіть не лаєшся на мене, якщо я пізно повертаюся додому. Я тебе не впізнаю. — Чонгук бере обличчя омеги у свої долоні і стурбовано дивиться в опущені невеселі очі.

— Давай поїдемо, пообідаємо. Я зголоднів. — Техьон виходить з магазину, не купивши жодної прикраси, і мовчки сідає в авто, а Чон слідує за ним. Щось не так, і альфу це лякає.

~

Шість років тому

Нічний клуб на околиці міста зустрічав своїх відвідувачів яскравою неоновою вивіскою, музикою, змішаними запахами цигарок, кальянного диму, алкоголю та розпусти. Техьон у такому місці вперше, спочатку він навіть губиться, не знає, куди піти насамперед. Навколо десятки п'яних людей, хтось танцює, хтось випиває чергову чарку, по кутках затискаються парочки. Техьон сідає скраю довгої барної стійки і терпляче чекає, поки бармен приділить йому свою увагу.