____________________________________
Ема.Е-м-а.таке коротке ім'я, але з ним пов'язано так багато історій.я ніколи не забуду жодної.
____________________________________
є багато речей про які я мовчу.є багато про які знають мої друзі.але те як я прожила свої 11 років я ніколи не забуду.
...
мої ноги переступали з одної на іншу.я бігла так швидко як тільки могла.
-ЕМА!
я обернулась, зупиняючись на мить.
це була Делі.здається ми є найкращими подругами.здається.все почалось з того що ми дили на одній вулиці, потім пішли в один свдочок, а після в школу.ми сидимо за одною партою, ми сидимо одна біля одної в їдальні.ми все життя були близько, тому ми...найкращі подруги?ну, це те що від нас очікують всі.але я сама ніколи не відчувала якогось особливого зв'язку з нею.
-привіт.
вона задихуючись підійшла ближче.
-Ема..ти...я не можу так швидко!..бігти..
-Ааах, Делі!ми пробігли ще дуже мало!
вона поглянула на мене.
-ти ж знаєш що я не дуже люблю бігати, чи не так?я не спортивна.
ми просто рушили мовчки далі.не бігаючи.
бо речі те що Делі сказала про біг, так це правда.вона любила читати, і малювати.ніколи не любила бігати.а от я-я завжди на вулиці, завжди рухаюсь.я просто не люблю сидіти на місці.за що мене часто сварять, говорячи:
-ти ж дівчинка!краще йди приготуй сімї поїсти!
я ніколи не розуміла цього.адже якщо я дівчинка я маю відмовлятись від того ло я люблю?
-а ти впевнена що Майк і Джим нас чекають?бо якщо їх там не має, не розумію чому я туди йду,-сказала Делі поправляючи свою рожеву в кліточку сукню.-я довго заплітала косички!ти ж знаєш що в мене волосся кучеряве, і це не так легко?
в неї якраз недавно виступило ластовиння (веснушки).вона всіма силами пробувала його сховати, але надарма.
-якщо вони мені не збрехали, то так.вони сказали там дуже важлива новина.-відповідаю я.
-ну, це все хлоп'ячі забавки.не розумію чому ти це так любиш.я от вчра весь вечір пробувала прибрати веснянки соком від лимона.-розказує подруга.
-мені подобаються твої веснянки.
-вони огидні.
далі ми просто йшли і Делі говорила, а я слухала, як завжди.вона любить щось розказувати, а мені подобаються слухати.
-накінецьто ми прийшли!я думала мої ноги відваляться!-мовила Делі, стоячи перед будиночком на дереві де ми мали зустрітись з хлопцями.
подруга зразу почала поправляти зачіску, плаття.
я потянула за мотузку що звисала з гілки біля будиночку.
двері трохи привідкрились.
-пароль.-почувся низький голос зсередини.
-зайці ненавидять Маргариту.-крикнула я.
зверху впав кінець мотузкової драбини.
-не розумію що за пароль.-пробурмотіла Делі стаючи на краєчок драбини.
-еге ж.
ми залізли наверх, і відкрили двері в хатинку.Майк стояв біля дверей, а його пряме і вже задовге біле волосся стирчало в різні сторони.
Джим їв яблуко.
Делі стояла так щоб її було гарно видно, вона завжди переживала за свій вигляд перед Майком.
-що сталось?-вирішила запитати нарешті я.
Джим відкусив кусок яблука.
-в мене завтра день народження,-відповів він з набитим ротом.-і я б хотів щоб ти прийшла.
він секунду подумав.
-можеш взяти з собою Дебі.-додав він.
моя подруга кахикнула.
-дякую за запрошення,-сказала я.-я обовязково прийду.і Делі я також візьму.
Джим почервонів, хоча це було важко розледіти на його чорній шкірі.
-ем..ну..тоді до завтра!
-еге, дозавтра.
Делі подивилась на Майкла, а тоді на Джима.
-а Майк буде?-тихенько запитала вона.
хлопці переглянулись.
-так,-відповів Майк.
Делі посміхнулась і вийшла, а я пішла за нею.
коли ми трохи відійшли, воеа мовила:
-о Боже, що ж робити?!я зовсім не маю що одягнути, а там буде Майк!
я посміхнулась.це типова Делі.
