Я перевтілився в лиходія Ероге, та перш ніж зрозумів, став метою захоплення.

Частина 1.

З самого народження мати сторонилася мене. Причиною був мій колір волосся.

В цьому світі за кольором визначали кількість та характер магії, яку дарувала тобі природа. Якщо було магічної сили мало, колір був слабким, якщо багато – насиченим.

Наприклад, волосся моєї матері – небесно-блакитне, її атрибут – вода, й магії було небагато. Багряноволосий батько мав потужний атрибут вогню. А я, з чорним кольором волосся, контролював величезний темний атрибут.

Якби колір волосся був світло-фіолетовим, мама не була б так налякана. Хоча, можливо, разочок би й була шокована. Навіть якби це був темний відтінок фіолетового, мені б було дозволено існувати як представнику знаті. Проте, сини інших аристократів, поза сумнівом, пригноблювали б мене.

Та все ж таки, мій колір чорний. Дуже небагато людей мали настільки темне волосся, бо це Королівство, де переслідували просто за володіння темним атрибутом, оскільки він був символом зла. Крім того, мав криваво-червоні очі, що робило мене схожим на втілення Злого бога. Саме тому, моя мати боялася, навіть, просто дивитися на мене.

Мене врятувала кмітливість батька, що належав до столичного Ордену магів. В дитинстві у мене було рідке волосся, тому поголили голову й обдурили оточення. В результаті я отримував молоко від годувальниці, а доглядали за мною покоївки.

Проте, коли виповнилося три роки, обманювати інших стало неможливо, й мене замкнули у підвалі, де оточення не могло мене бачити. Там я отримав дисципліноване навчання від батька.

Він знову й знов розповідав історію Королівства, про те як його незліченну кількість разів руйнував Злий бог, про те яка страшна темна магія, про те наскільки небезпечні ті, хто нею володіє. Мені казали, що люди розглядатимуть мене як порочне створіння, й що не можна з’являтися в соціумі. Також вселяли, що я не повинен використовувати магію, не дивлячись ні на що. Якщо вагався у відповідях хоч на секунду, мене били. Було боляче, й бували моменти, коли я відчував гіркоту від ув’язнення, та ніколи не ненавидів тата. Якби моя душа була дійсно дитяча, можливо, зненавидів. Бо саме таким був первинний сценарій.

В мене було минуле життя – спогади про те, як жив у Японії. Перевтілився у свою улюблену гру з минулого, ‘’Люмьєр: У пошуках зоряного фрагмента’’, в ролі лиходія – Загана.