Гаррі Поттер та шахова дошка

1

Цей Різдвяний ранок видався для Гаррі зовсім інакшим. Він прокинувся у кімнаті Ґрифіндору у повній самотності - як виявилось пізніше, всі були зайняті підготовкою Різдвяного балу. Це було нововведенням Макґонеґел - учнівське самоврядування, яке могло влаштовувати незалежні студентські голосування, звані вечори та позаурочні лекції. Головами її були по представнику з факультету: Пенсі Паркінсон зі Слизерину, Джіні Візлі з Ґрифіндору, Террі Бут з Рейвенкло та Ерні Макмілан з Гафелпафу. Гаррі навіть не здивував символізм такого вибору - дівчата з факультетів, де їх творцями були чоловіки, і хлопці з тих, які створили жінки. Після війни всі прагнули найти прихований сенс у чомусь. Це ніби ще раз доводило, що добро таки перемагає зло. Завжди. В кожній історії.

На щастя, дещо лишилось незмінним - купка подарунків під ліжком. Синій в'язаний светр з величезною літерою "Г" трохи більшого за розміром, ніж потрібно, від місіс Візлі, лімітовану збірку Казок Барда Бідла з чарівними ілюстраціями від передбачливої Герміони, нову мітлу від Джіні та Джорджа, срібний наручний годинник від Білла та Флер, ще кілька дарів від друзів та знайомих, і сюрприз, який зацікавив його ледь не найбільше - магічні шахи від Рона.

Гаррі одягся у коричневі штани та кремову бавовняну сорочку - благо, на канікулах учні не мали за обов'язок носити шкільну форму, і вийшов у вітальню. Здавалося, що в цій кімнаті ніколи і не було людей, а тиша вже припала пилом, і лиш тріскотіння дерева у каміні порушувало її спокій. Хлопець м'яко приземлився у крісло і поставив нову настільну гру на стіл. Дошка тут же засяяла відбитими променями сонця. Гаррі розгорнув шахові фігури, поринаючи у власні думки.

Гра в шахи раптом здалася йому схожою на його життя - поєднання білого та чорного, стандартні фігури та чіткі правила. Та якось так сталося, що дійсність поставила чіткий "пат" перед Гаррі - позицію, коли він не зможе зробити жоден хід, який буде дозволений правилами.

Гаррі Поттер завжди пам'ятав, що фігури не можуть перестрибувати через власні фігури та фігури суперника.

Ґрифіндорець виставив фігури на стіл і зробив перший крок пішкою.

Джіні Візлі порвала з ним у серпні 98го року після двомісячних стосунків. Пояснила це тим, що переплутала почуття закоханості з дитячим фанатизмом та цікавістю. І Гаррі погодився з нею. Трохи помучався, намагаючись зрозуміти, чому дівчина так розчарувалася відносинами з ним. Але відпустив. Особливо легко стало тоді, коли десь посередині листопада він побачив її в обіймах Блеза Забіні в "Трьох мітлах". Вона сміялась, судячи з обставин, з якогось жарту слизеринця і витирала серветкою піну з-під маслопива з губ хлопця, а той дивився на дівчину з таким обожнюванням, що Гаррі справді полегшало. Ґрифіндорка ходила сама не своя після смерті брата: вона постійно сварилася з матір'ю, потай почала палити, годинами пропадала на квідичному полі. А ще перестала нормально розмовляти. Тож бачити щиру усмішку на її обличчі було дивом. Джіні була йому сестрою, а брати радіють за щастя сестер, нехай це щастя і носило зелену краватку та постійно відпускало дурнуваті приколи з власних вуст.