Випробування життя |18+

Глава 5

POV: Евелін Мерфі

Проснувшись з гарним настроєм я пішла в душ. Сьогодні мені також снився сон з мамою. Вона мене відводила в перший клас та говорила не переживати, що я обов’язково знайду собі друзів. Дивно, я її не знаю взагалі, але уявляю дуже милу та люблячу жінку.

Вийшовши з душу, одягнувшись та взявши свою сумку я подивилася на годинник. На диво, я не запізнювалася, тому навіть зможу поснідати. Спустившись вниз я, як і завжди, побачила коло плити батька і накритий стіл. Брата не було, бо він спить у своїй кімнаті після нічної зміни.

—Доброго ранку!

—О, доброго ранку! Сідай за стіл. Я надіюся цього разу ти поснідаєш? А то вже така худа! Шкіра і кості.—сказав Вільям, оглянувши мене з ніг до голови.

Насправді, я б не сказала, що я була аж настільки худа. Я не була повною, але щоб шкіра та кості теж не можна сказати. Мене досить влаштовує моє тіло. Безумовно, якщо я б захотіла то змогла скинути пару кілограмів, але поки що не бачу в цьому потрібності.

—Так, цього разу я поснідаю.—з усмішкою сіла я за стіл.

—Якраз сьогодні я приготував твої любимі шоколадні панкейки з фруктами.

—Ура! Я так давно їх не їла—сказавши останні слова вже з забитим ротом, я почала снідати, а потім треба йти до університету.

***

Вже до завершення йшла третя пара. Я слухала викладача, в той час як Роун знов щось не поділила з Кевіном і їм вже пару раз зробили зауваження. Тоня, як я і думала, молодша за нас. Зараз вона лише поступила на перший курс.

Сьогодні всі з нашої групи говорять про спеціальне завдання нового рівня. Коли я питала когось про це всі говорили лише, що воно буде важчим за всі решту, які їм давали.

—Кхм-кхм. Прошу хвилиночку вашої уваги!—із невеличких роздумів мене вивів підвищений голос викладача.—Як ви вже знаєте, сьогодні вам повинні видати завдання, які будуть відрізнятися від інших. Це новий рівень у вашому навчанні!—весь кабінет наповнився перешіптуваннями.—Сьогодні ми вас розділимо по парах, але не переживайте! З тими людьми з якими ви не дуже дружите ми вас не поставимо.  В цьому завданні повинна бути злагодженість у команді. Прошу вийти з кабінету розділитися на пари по три-чотири людини та заходити по черзі.—після цих слів він сів за стіл, а студенти почали виходити та розбиватися по парах.

Олівія і Кевін запросили мене бути з ними. Я на це і надіялася, бо більше ні з ким не знайома. Пари студентів вже почали заходити. Ми вирішили зайти приблизно четвертими. Ось і підходить наша черга. Ми заходим і стаємо навпроти викладацького стола. Містер Вокер-так звали нашого викладача-подивився на нас та записав наші прізвища в одну команду.

—Що ж—почав він—оскільки ви є найкращі в групі я дам вам найважче завдання—він подивися на Роун з Бруком—і я надіюся ти, Евелін, теж не підведеш.—Містер Вокер подивився на мене і я кивнула.—Як я вже сказав, на вас чекає одне з найважчих завдань. Наш університет, як найкращий по розслідуванню кримінальних правопорушень, теж бере участь і допомагає слідству розгадувати загадки тяжких вбивств. І ось, до чого я це все веду.—він видихнув і продовжив.

—Ми вже кілька років стежимо за одним кримінальним угрупуванням. Ви напевно знаєте про нього. Банда «Ангели смерті».—назву банди він сказав тихо, ніби нас можуть почути.—Ми кожного року відправляємо одну групу на таке завдання, щоб вони влилися їм в довіру та були нашими інформаторами. Але, на жаль, результатів немає. Вони дуже добре скривають всі незаконні справи, прикриваючи їх законними. Але ми не плануємо здаватися!—Містер Вокер встав із за столу та почав ходити по кабінету вперед-назад.—Тому цього разу я хочу послати вас. Нікому не говоріть яке завдання я вам дав! Ось досьє по учасниках банди-все, що ми змогли дізнатися за кілька років.—він сумно усміхнувся та поставив на стіл невелику папку з пару листками. Так, інформації не багато.

—А і Евелін!—викладач звернувся до мене, коли ми вже хотіли виходити.—Я хочу тобі дати окреме завдання. Бен Паркер, що вчиться з нами в університеті, він теж є в складі банди. Я чув, що ти заступилася за дівчиною перед його друзями, тим самим-наплювавши на наслідки. Я впевнений, йому це сподобалося. Тому я дам тобі з Паркером зробити спільний проєкт. Твоє ж завдання буде влитися йому в довіру та випитувати інформацію.—після його довгого монологу ми вийшли з кабінету в повному шоці та почали обдумувати подальші дії.