Випробування життя |18+

Глава 7

Сьогодні я проснулася з не дуже хорошим настроєм. В мене було якесь дивне передчуття. Прийнявши освіжаючий душ, я приступила до вибирання образу на сьогоднішній день. Витягнувши з шафи звичайні сірі джинси та оверсайз светр, я одягнула це, та розчесавши волосся, я була готова виходити, не забувши свою сумку. Снідати не було бажання, тому, сказавши татові, що я не голодна, вийшла з будинку.

На парах все йшло спокійно. Я слухала лекцію про те, як правильно потрібно збирати речові докази та відбитки пальців. Дещо навіть записувала. В старому університеті я була з досить не поганою успішністю, тому не хочу знижувати цю планку.

Ось пара підходить до завершення. Всі починають збирати свої речі і я не виключення. Вже хочу спуститися до Кевіна з Олівією, які підходять до виходу з кабінету та мене зупиняє голос викладача.

—Мерфі, зачекай тут, будь ласка, я зараз покличу Паркера і повідомлю про спільний проєкт.—Містер Вокер, сказавши це, почав комусь дзвонити, а я зупинилася біля його стола та почала чекати.—Покличте Бена Паркера з п’ятого курсу в кабінет 253. Ага, дякую, чекаю.—буквально за пару хвилин в кабінет постукали та після стверджувальної відповіді зайшли.

—Добрий день, кликали?

—Так, заходи Бен.—викладач показав рукою на стілець коло першої парти. На сусідньому сиділа я.—Вам разом з Міс Мерфі потрібно зробити проєкт. Він досить великий та важкий, тому без допомоги старшого курсу це нереально.—я просто сиділа і слухала їхні розмову.

—А яка мені з цього користь?—сказав Паркер.

—Якщо проєкт вийде вдалим, я поставлю тобі автоматом залік по своєму предмету. Тепер ви вільні.—сказав Містер Вокер та почав дивитися свої документи. Ми вийшли з кабінету.

—Я буду чекати тебе поряд з машиною на автостоянці після пар.—сказавши це, Бен розвернувся та пішов. Постоявши в ступорі ще декілька хвилин я пішла на свої пари.

***

Після закінчення навчального дня я, попередивши заздалегідь друзів, пішла на автостоянку. Там він стояв біля своєї машини, як і казав, та говорив по телефону. Коли я підійшла до нього він поклав слухавку та подивився на мене.

—Як ми будемо поступати з проєктом? Зробиш його одна?

—А чому б це я маю його робити одна? Нам вдвох дали завдання його зробити!—я трохи запанікувала, оскільки наш план міг з тріском провалитися.

—Ну, як хочеш. Тоді до тебе?

—Чого це зразу до мене? Давай краще до тебе.—Бен подивився на мене і засміявся та тільки зараз я зрозуміла, як двозначно це звучало.

—Ні мала, до мене так швидко в гості не приходять. Тому сідай в машину, говори адрес і ми поїдемо зробити цей чортовий проєкт, який ніяк не вписувався в мої плани.—він відкривав двері свого спорткара та чекав моєї відповіді. Я, не довго думаючи, теж відкрила двері та сіла у машину на пасажирське сидіння. Все одно буде по-його, а мені треба йому в довіру втиратися.—Кажи адрес куди їхати то.—Паркер сів в машину і завів її.

P.S: Наступна глава буде довга)