Прийшовши додому я побачила в гостинній брата. А, ну так. Мені ж говорив Паркер, що він не вийшов на роботу. Краще промовчу, що я знаю де саме він працює. Чому він мені сам не сказав? Та, просто привітавшись, пішла до своєї кімнати та зразу ж зайшла в ванну.
Скинувши з себе весь одяг, я зайшла в кабінку душу під струї теплої води. М’язи зразу розслабилися та відчули довгоочікуваний спокій. За останні пару днів сталося більше подій, аніж за всі мої двадцять років. Які ще випробування мені підготувала моя доля? Хоча, можливо, це лише підготовлення до найбільшого випробування мого життя? Питання, які розглядають багато філософів, та питання на яке мені не судилося знати відповідь завчасно. Час все покаже.
Вийшовши з душу та надівши зручний домашній одяг, я вирішила зробити домашнє завдання на завтра. Та, коли розблокувала телефон, то побачила декілька пропущених від Томаса-свого хлопця, який лишився в старому місті. Я була впевнена, що він зрозуміє чому не можу лишитися з ним і наші стосунки не постраждають. Але як я помилялася! Спочатку Томас влаштував сварку, але я списала це на спонтанність мого рішення. Потім хлопець, звичайно, вибачився, проте ми все рідше і рідше говоримо. Ось такими викликами Грін нагадував про своє існування. Чи сумую я за ним? Ні… Напевно, вже і не люблю… але йому про це не говорю. Все ще маю шанс відродити ті відчуття захищеності та турботи. Мені було комфортно з ним.
Говорити з Томасом бажання не було. Тому я погрузилася в навчання. Та до мого розуму раз за разом вертався момент, відволікаючи від роботи. Момент, коли я побачила омут його темних очей. Вони дуже далеко засіли у моїй голові. Хоч в них я і розгледіла лише злобу та ненависть, вони давали якусь неймовірну силу. Після ще одного такого приступу я подивилися на годинник.
—Ой, блін!—сказала я в пустоту і хлопнула себе рукою по лобі.—Ми ж домовлялися зустрітися у Кевіна вдома.
Не гаючи ні секунди я вскочила з-за столу та підійшла до шафи. Витягнувши з відтам перше, що попалося під руку, а саме: чорні спортивні штани, укорочене темне худі та, в якості взуття, чорні кросівки на великій платформі, я поспішила на вихід.
По дорозі я купила три порції морозива. Треба ж якось вибачитися за запізнення. Постукавши в двері, мені знов відчинила Олівія. Цього разу-не здивувалася. Ми разом пройшли на кухню та взяли кожному по ложці для десерту та пішли до кімнати Брука. Ох, головне не видати себе, що я не все їм розповіла. Але що тоді мені їм розказувати? Про випадок на автостоянці теж треба мовчати. Зараз ми це і дізнаємося. Тихо видихнувши я зайшла.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Випробування життя |18+
Misterio / SuspensoЕвелін Мерфі - дівчина із загадковим минулим, звичайним, спокійним теперішнім і не відомо яким майбутнім. Дівчина, близька людина якої покінчила життя самогубством... Але це справді так, чи за цим заховується жахлива правда? Все це потрібно розгадат...
