Другий світанок опівночі

Розділ 18

Еллі

Раптом Джеймс став для мене тремтливою ілюзією. Чимось нестерпно крихким, кимось поламаним і втомленим.

Я дивлюся за його напруженими кроками, за тим, як він сідає на неохайно прибраний матрац, як важко дихає, як опускає голову і міцно стискає чорне волосся в кулаки. З пам'яті розірваними шматками виринають останні чотири роки мого життя, які назавжди змінили мене до невпізнання. Та те, що ці роки Джеймс також мінявся з кожним новим днем, постає для мене неочевидним фактом, який випливає із сумнівної математичної теореми.

Він змужнів, став більш серйозним і менш легковажним. Елліот має найкраще майбутнє, яке тільки можна собі уявити і в цьому цілковита заслуга Джеймса. Нестерпно боляче усвідомлювати це, однак від правди нікуди не подітися.

Я бачу, що була надто різкою. Наче пройшлася розпеченим ножем по щойно загоєним ранам. Мені хотілося захистити Джеймса від усієї правди та стало тільки гірше.

– Чому ти вистрілила? – запитує він, перериваючи глуху тишу, що напружено висіла у кімнаті.

Мимоволі затамовую подих, вловивши на собі пронизливий погляд. Не допитує, просто цікавиться. Я знаю, що цього разу хлопець зрозуміє, якщо я втечу від відповіді. Однак у зелених очах є щось, що не дозволяє мені приховати від нього все. А може, мені просто не хочеться більше брехати:

– Є дещо, чого я тобі не розповіла... – промовляю я, ледь пересохлими губами.

– Не може бути, – іронізує Джеймс, легенько сплеснувши в долоні.

Він розтуляє вуста, щоб продовжити говорити, однак стриманість перемагає, тож хлопець замовкає на півслові.

Якийсь час я роздумую над тим, як краще почати розповідь, проте вирішую, спершу продемонструвати доказ своїх слів.

Мовчки підійнявшись з підвіконня, я підходжу до стосу книг, виставлених просто на землі, і дістаю шосту знизу.

– Пригоди Тома Соєра – зачитує Джеймс, піднявши одну брову. – Ти натякаєш, щоб у пошуку розгадки Джордана ми керувалися дитячим романом? Зачекай, я привезу «Пеппі Довгупанчоху» та «Пригоди Гекльберрі Фінна»? Якщо будеш хорошою дівчинкою, випрошу в батьків ще й «Острів скарбів».

Неоцінивши жарту, я розгортаю книгу на місці, де закладкою слугує та сама записка із загорнутою гілочкою м'яти.