Розділ 1

92 9 0
                                    

Норвезький ліс

Харукі Муракамі


Розділ 1

Хочу, щоб ти мене неодмінно запам'ятав.

Було мені тоді 37 років, сидів у пасажирському сидінні Боїнгу 727. Величезний літак зменшив висоту, пронизавши товстезні дощові хмари, й намагався зайти на посадку.

Холодний листопадний дощ намочив землю, пофарбувавши її в темні відтінки, та техперсонал в дощовиках; прапори, що розвіюються, на будівлі аеропорту, що підноситься, неначе гола скеля; рекламні плакати BMW та інші предмети виглядали, як композиція фландрійського живопису. «О, знову Німеччина, чи що?» - подумав я.

Як тільки літак приземлився, згасли написи «Не курити», та з бортових репродукторів линула тиха музика. Якийсь оркестр душевно виконував бітловський "Nowegian Wood". Як завжди, від цієї мелодії у мене запаморочилась голова. Втім, ні, всередині моєї голови все запаморочилось і замиготіло з такою силою, як ніколи раніше.

Мені здалося, що моя голова зараз вибухне, я весь застиг, не рухаючись, обхопив руками голову. Згодом до мене підійшла стюардеса-німкеня та запитала англійською, що зі мною. Я відповів, що все нормально, просто легеньке запаморочення.

—З вами справді все добре?

—Все нормально, дякую.

Стюардеса пішла, життєрадісно посміхаючись, музика змінилась на тему Біллі Джоела.

Я підняв голову та, дивлячись на темні хмари в небі над Північним морем, задумався про ті численні речі, які я втратив за своє життя. Втрачений час, мертві та загублені з поля зору люди, згадуючи про те, чого не повернути.

Літак остаточно затормозив, люди відстебнули паски безпеки та почали діставати багаж та одяг з полиць, а я все ще був там, посеред того поля. Я відчував запах трави, шкірою відчував дмухання вітру, чув спів птахів. Це була осінь 1969 року, мені ось-ось повинно було виповнитися 20 років.

Та сама стюардеса підійшла знову й сіла поряд зі мною, запитуючи, чи краще мені зараз.

—Вже все добре, дякую. Просто стало самотньо, ви знаєте. (It's all right now, thank you. I only felt lonely, you know.)

Я усміхнувся.

—Що ж, зі мною також так буває іноді. Я розумію, про що ви. (Well, I feel same way same thing, once in a while. I know what you mean.)

You've reached the end of published parts.

⏰ Останнє оновлення: Sep 02, 2022 ⏰

Add this story to your Library to get notified about new parts!

Норвезький лісWhere stories live. Discover now