У долі немає випадковостей

Частина перша

Юнги знайшов свою долю в вигляді незнайомого сімнадцяти літнього  Чимина який спочатку накормив його, а потім знепритомнів падаючи на переляканого та здивованого Юнги .
Цей фф в першу чергу я не  планувала нікуди виставляти і писала для себе.Вибачте будь ласка за помилки, можете закидати мене тапками, але я вас всерівно люблю.
________________________________________
Юнги прокинувся  вранці, коли  стрілка   годинника  майже перевалила на  11 ранку і розуміє що, нічого доброго його не чекає прокинувшись  він змушує своє втомлене тіло піднятися. Дійшовши до кухні він відкриває холодильник і бере звідти  яйца сьогодні омлет ну хоч щось думає хлопець і готує сніданок. Хлопець заварив  розчину каву і почав  снідати. Слід сказати що,  готує він справді  відмінно, але з його фінансами вибору в нього  було небагато.  Він поставив перед собою таріку з омлетом і підтягув чашку міцної кави повільно пережовуючі дивився  в вікно, на вуличку, так райончик не з кращих на свої відложені гроші знав якусь худощяву квартирку де був старий диван, обідрані обої, невеличка  кухня, місця було мало тому його власні речі були буквально скрізь, ось наприклад на холодильнику який майже завжди пустував лежав одяг, полотенце і шампунь з ароматом м'яти та цитруса улюблені запахи хлопця. Зараз на вулиці був кінець літа  він вже не пам'ятав чому але не дуже чомусь воно йому подобалось, не  любив він спеку  та хто з рештою її любить, потрібно радіти але воно проходило не так вже й солодко, по душі йому більше подобалась осінь особливо коли було вже прохолодно, а комфортну температура можна було контролювати самому знявши чи одягнути ту чи  іншу кофтинку, по тому ж принципу він полюбляв і зиму  було в ній щось особливе, так в роздумах Мин доїв свій  диво омлет з двох яець  і допив каву.  Плюхнувся на диван після сніданку він став  продовжувати думати як покращити своє життя спроба за спробой і нічого не вдавалось. Полежавши трішки він заснув як думав не на довго, але було вже близько 12 години дня, чудово побумав Юн. В думках перекинулось декілька матів і він пішов відчиняти штори котрі були зачинені через ранкове сонечко, яке так яскраво світило своїми промінцями і так відчайдушно намагалося  принести в життя хлопця побільше радості як завжди до цього це робив його брат  Хосок. Він посліхався яскравіше сонечка, і вже багато років був єдиним хто розумів, та підтримував хлопця, в усіх його починаннях. Швидко надягнувши  футболку на плоский живіт  та шорти на худощаві ноги він поплівся на двір. Бажання щось робити взагалі не було Юнги почував погано,  загублено і саме це відчуття  по собі було зовсім не простим. Він часто спостерігав за людьми за їхньою манерою, спілкуванням, поведінкою, розслабленістю, стилем він звик бути один, а такі люди зазвичай помічають набагато більше. Саме в один такий день, коли він  сидів на лавці  він побачив невисоко  брюнета з румяними пухлими щічками, який був надиво радісним, дратує   подумав Мин але не знав що доля непередбачувана штучка, і вже віділила їм свою сторіночку в історії, та  Юнги про це ще не знає, як то  говорять протележности притягуються.
Що за дивний хлопець він ніяк не виходив в нього з голови серйозно, що з ним не так чому він був такий щасливий. Відкинувши всі думки він повернувся додому після прогулянки.
  Звичка ходити гуляти коли потрібно подумати прийняти рішення була в Юнги вже давно, а щоб було якщо б він не вийшов в парк, чи прийшов не в той час?!. Такий вже він був,
прогулянка  допомагала прийняти правильне рішення,все що все таки зараз викликало радість це не повернення в  Універ, а точніше його закінчення він його закінчив цим літом спеціальність не викликала ніякої радості та й поки не було бажання по ній працювати, він ненавидів себе за те що не зміг протистояти напору родини про вибір Універу та необхідність цього диплому, що не зміг вступити в інший та ще й платних ні ну супер просто. А грошей всеж було жалко їх так старанно заробляли та що ж вже зробити.
У Юнги в списку  було близько 100 ідей чим зайнятися літом, можливо чули літо як з пінтресту, але це реально вимотує, так мрія яка вимотує але зрозуміти істину цих слів можна лише проживши так, не все так просто. Він користувався декількома пунктами:  
Біг по вечорам, зарядка, корейська для милозвучності ні ну а що нема межі досконалості, англійська він правда намагався але все було ніяк не виходило. Також була картина по номерам яку спочатку розфарбовував а потім припинив через відсутність часу. Його інтереси не змінились манхви, малювання , дорами так хлопці також їх дивляться і це нормально все просто чудову, були ті хто підшучував але йому було пофіг на них, подпотрібно було все встигати і це злегка давило, втомлювало та вимотувало. Хотілось Юнги бути продуктивним але виходило як ті американські горки бували дні коли він працював  цілими днями а були дні коли він нічого неробив. Не взмозі пробачити себе, він корив себе за відпочинок коли міг працювати ставати кращим, і чому розслаблятися ціль то ще недосягнутатакі думки най непреємніші вони власні, і він цього ставало ще гірше замість того, щоб дати собі та нервовій системі відпочити. "ЛЮДИНА" він не врахував за того фактору що йому потрібен той хто буде любити  його, цінувати питати як твої справи чи який фільм ми подивимось. Ні йому й так і одному добре, а чи насправді так все чудово чи не тому лягаючи спати після важкого робочого дня  він хотів засипати в ніжних  обіймах на вигляд він грубий,холодний  він був один тому він був змушений надягати кожного разу  маску  Такі вже вони самотні люди так вже  виживають. Хоч і було літо але хто сказав, що має бути багато вільний часу ось наприклад по понеділках і по четвергах він займався вдосконаленням мови, вимова дикція красномовність дуже важливі в представлені себе, до того ж в Юнги були деякі проблеми з вимовою і він це розумів, приймаймав і намагався виправити, із за  цього над ним підшучували і передразнювали не по злому але Юнги було не приємно кожен раз, але він швидким матом затискав рот розумникам  продовжувжуючи те, що робив. Тому він тренувався, та він не робот і не кожного разу це все виходило вчасно та графіку він намагався придержуватися.  В вільні дні він працював. Так йому подобалась його робота. 53 дзвінка рівно стільки він обзвоним з одною єдиною фразою " Доброго дня!! Вибачте що турбую вам непотрібні  працівників" і в відповідь було ні не потрібні, або в вам немає досвіду, ну або ми вам передзвонимо. Тому це було досить важко одна компанія дала Юнги шанс і він був в несобі від радості він так хотів і тут здійснилось. Близько  через тиждень пройшовши стажування почав працювати.
Вечорі Юнги сидів побіля фонтану і насолоджувався його виглядом точніше так було раніше брюнет знову той брюнет та якого  він тут забув, подумав Мін але побачив що його вже не було на тому місці повернувши голову він побачив його поруч з собою. Привіт першим заговорив незнайомець злегка поклонився і обіймав Юнгі, непотрібно казати, що той був шокований. Сказав що хмаринки сьогодні гарні указав на ту яка  виглядала як цекерочка. Потім так само неочікувано  пішов  як і прийшов а облича було налите посмішкою Мин так і сидів в повному шоці не ну хто мать його підсачується до незнайомців обіймає говорить про якісь хмари і уходить ні в нього точно з головою не все нормально. Прийматися подалі від  брюнета з милим румянцем записав Юн помітку в блокнот який постійно носив з собою.
_______________________________________________
( Це  був вступ, і хто зна що доля підготувала для цих двох);🤍Це мій перший фф тому пробачте якщо сухо
Приємного читання  другої глави