Випробування життя |18+

Глава 21

POV: Евелін Мерфі

П'ятниця. Сьома година вечора. За годину я повинна сказати Бену своє рішення. Але воно вже є. Цілий вчорашній та сьогоднішній день я думала над цим. І все ж таки дещо усвідомила.

Адреналін, риск-це все звучить так заманливо. Це-як наркотик, заборонений плід, яким Єва поласувала, а життя-як змій-спокусник, який просить тебе відчути його смак на своєму язику. Коли ти живеш спокійним та помірним життям, то не розумієш цього, але варто лише раз піддатися спокусі змія-вже ніколи не забажаєш повернутися в минуле русло. Колись, в далекі часи, я теж була такою і теж отримала свою порцію яду. Тепер я ж розумію-це було найкраще, що зі мною траплялося. Це-як залежність, від якої не існує ліків. Але й правда в тому, що виліковуватися ти і не бажаєш...

Тому я не могла пропустити шанс побачити, хоча б одним оком, гонки і знов відчути цю ейфорію.

Набравшись ще трохи хоробрості, я витягнула телефон та набрала заповітний номер. Гудок, гудок, гудок... з кожним протяжним звуком мій настрій падав все нижче і нижче. Я вже хотіла скинути слухавку і розпрощатися з новою порцією адреналіну, але ось почула спокійний голос.

—Слухаю Мерфі.—я видихнула так, що мені здається, аж він почув.

—Ти ж знаєш чому я дзвоню.

—Догадуюся.—він протягнув слово, ніби смакуючи свій виграш.-Але хочу почути від тебе.

—Ох, добре... я хочу подивитися на гонки. Візьмеш мене з собою? Задоволений?

—А ти попроси.

—Паркер не наглій!-він мене вже дістав.

—Добре, добре.—я чула, як він стримує свій сміх.—О восьмій заїду, але попереджаю, якщо за п'ять хвилин очікування тебе не буде в моїй машині-поїду без тебе.—і хлопець скинув трубку. Я закрила очі, переборюючи бажання подзвонити йому знову і висказати все!

Подивившись на годинник, я зрозуміла, що на збори в мене є максимум хвилин двадцять. Не гаючи часу, потрібно привести себе в нормальний вигляд. Тому я витягнула з шафи чорні джинси на завищеній талії та досить коротке худі кольору капучино. Незважаючи на це, оголених ділянок шкіри видно не було. Розчесавши волосся я була готова і в мене якраз залишилося три хвилини.

Батько, як завжди, був на роботі. Денні теж. Тому я спокійно спустилася вниз та взула свої кросівки. В той момент телефон в кишені завібрував.