Проблеми спраги

Частина 1

Запах мокрого страху й крові одурманював. Він прийшов сюди, аби переконатися, що старий хрич таки вмер і не з'явиться у вирішальний момент як ні в чому не бувало. Старе худорляве тіло розбитою купою лежало на камінні. Під ним, втікаючи в бурхливі води Чорного Озера, розтікалась кров. Ще свіжа, але майже остаточно мертва кров. Ще трохи і вона стане отрутою, зможе подарувати йому останній трунок. Від іронічності ситуації, він ледь не розсміявся: Лорд довірив йому вбити Дамблдора, а в результаті, хворий старий був як ніколи близький аби вбити його.

Вітер різко хлиснув його по обличчі, обпікаючи ніздрі солонувато‑пряним запахом старої крові. Різці боляче тиснули на верхню губу й дряпали внутрішню сторону нижньої. Розум втікав від нього. Драко не годувався від повернення в Ґоґвортс. Ніздрі самовільно втягнули важкий пряний запах, змушуючи верхню губу підскочити.

— Все ж, йому вже не дуже й важливо, — ніби домовляючись зі своєю совістю, сказав Драко, схиляючись над бездиханним тілом, що ще півгодини тому було одним з найсильніших магів Магічної Британії та директором школи чародійства й магії.

Його ледь не знудило, коли ледь тепла в'язка рідина пролилась крізь круглі отвори, відкриті його зубами. Кров злегка гірчила, а шкіра, яку він мав притискати язиком, створюючи додатковий тиск, мала смак землі й смерті.

— Професор...Що ти таке?!

Драко різко повернувся на голос. Можливо, занадто різко, бо перекошене від огиди й страху обличчя Поттера злегка змінило свої контури. Гаррі дістав паличку й направив її йому в груди. Руки в нього ходили ходуном. Куди й подівся сміливий, всіма улюблений Обраний хлопчик. Драко підвівся й зробив крок вперед, витираючи рота рукавом шкільної мантії.

— Ох, — з неприхованим знущанням протягнув він, ступаючи ще ближче. — Хлопчик, що вижив, вперше побачив вампіра.

Він пришвидшився й виріс прямо перед Гаррі, відчуваючи як високо здіймаються його груди. Драко з широким жестом провів пальцями по оголеній шиї Поттера й повільно втягнув п'янкий запах яблук і меду. Від цього запаху в животі все стислося, а різці знову почали нити.

— Ти убив його! — рвучко випалив Гаррі. Він стояв витягнувшись. Очікував, коли Драко нападе на нього. Покірність п'янила.