Податок на самотність

Частина 1

Місто стискає руки на горлі. Будинки зімкнули ряди — плечем до плеча — але сонячні провулки між дахів, ці тріщини в крижаному небі, ще не зімкнулись. Від сліз щипає очі.

Можна опустити голову: емоційний суп вже не перекипає через край. Розправити плечі, голову вище — так ніхто не запідозрить, що я не маю права ходити без пари.

Бігборд: «Родина — найбільше щастя!». Завжди знайдуться ті, хто повірить.

Намацую в кишені телефон, усміхаюсь і поспішаю сходами вниз, між дерев. Тінь уже накрила поліцейський садок. У зимового дня короткий вік. Ліва рука замінює праву на посту в кишені, гріється об вологий телефон. Він приховує фото вартістю у половину майна і цілу совість. Фото вже завантажене в «Акт», залишилось отримати підтвердження — розгляд моєї скарги щодо подружньої зради має забрати три години. Треба поспішати, не дати чоловікові оговтатись, наздогнати мене, переконати, що скаргу треба відмінити.

Треба встигнути на зелений. За чверть години від сонця лишиться тільки веселковий спогад під віями. Зимового дня лишилось на заячий скік. Я іду через поліцейський садок: одна пара зчепилась язиками в обіймах, інша нависає над дитячим візочком. Ховаю обпечену морозом руку до кишені. Тепер уже нікому потурбуватись про мене й захопити спеціально забуті вдома рукавички.

Очі сльозяться від вітру та перенісся німіє від холоду; червоне світло. Дорогу заступають двоє у формі. Документи? Дозвіл бути на вулиці самій? Я копаюсь в телефоні, прикидаюсь, що «Акт» довго вантажиться:

— Знаєте, у мене телефон розряджається, і може сісти щомиті...

— Павербанк видамо, якщо треба.

Я розсіяно гладжу собаку, який підбіг поцікавитись; а тоді через плече поліції ловлю погляд хазяїна, який тримає в одній руці повідок, а в іншій — свою супутницю. Підморгую. Хлопець мало не вивертає шию та перечіпляється через повідок.

Ховаю усмішку в комір куртки та прослизаю під рукою поліціянта. У спину ще летить «Агов, дівчино!», але власника собаки вже зупиняють під голосіння його супутниці. А нема чого ловити гав! Тепер вліплять штраф за вуличний флірт. А я поправляю важкий рюкзак та сходжу з розчищеного хідника на сніг, що рипить під ногами. Хмари стеляться обрієм, і скроні прихоплює залізним обручем. Скоро потеплішає.