Трачу гроші лиходія, щоб продовжити своє життя

12.1.У Боса Добре І М'яке Серце

Дивлячись на Гу Шиши, Чжао Сянь ледь не збожеволіла від ревнощів.

Як вона може бути заручена з людиною такого високого рівня?!

"Так, Чжао Сянь, йдемо вже  їсти!" Лін Сяомей підійшла і схопила її.

Оскільки Чжао Сянь раніше висміювала її картину перед усіма, Сяомей, тепер точно не буде доброю до неї.

"Пішли! Шиши так пощастило. Тут не потрібно заздрити", - додала Лін Сяомей.

Чжао Сянь ще більше стиснула зуби.

"Точно. Пішли, пішли".

Інші люди з мистецького центру теж прийшли до тями.

Вони не знали, як поводитися перед холодною людиною на задньому сидінні, тому всі з поспіхом втекли.

"Шиши, ми йдемо в новий стейк-хаус. Ти повинна приєднатися до нас пізніше ~ Не їж на самоті", - палко говорили її колеги.

Гу Шиши кивнула.

Вона хотіла помахати їм рукою і посміхнутися, але вона... не могла.

Її рука, яка була в правій руці боса, вже була заморожена намертво.

Навіть через дверцята автомобіля вона відчувала, як холодне повітря, здатне накрити небо і землю, давить на неї.

Незважаючи на те, що вона стояла на розпеченій літнім сонцем землі, половина її тіла відчувала холод.

Після того, як її колеги з художньої школи пішли, вона скуто обернулась і подивилася на чоловіка, який тепер був сповнений злоби, поганого настрою, і-міг-майже-задушити-її-там-на-місці...смертельним поглядом!

“Ух...”

Гу Шиши ковтнула.

Краєм ока вона помітила Сійї, і він теж виглядав так, ніби щойно побачив привида!

Дідько!

Вона тримає руку боса!

Вона забула, що бос був гермафобом і ненавидів, коли до нього торкалися.

"Скільки ти ще збираєшся тримати мене?!"Кожне слово Хо Сішеня звучало так, немов його видавили крізь зуби!

"Ой, в..в...вибачте!”

Гу Шиши швидко відсмикнула свою руку!

За мить вона швидко витягнула з кишені джинсової спідниці пачку серветок. Вона хотіла витягнути одну, але потім зупинилася в середині своєї дії.

"Ее... Бос, ой точніше, містер Хо, вам потрібна серветка, щоб витерти  руку?”

Гу Шиши улесливо подала йому пачку серветок і навіть обережно розкрила її наполовину.

"Вибачте будь ласка. Я побачила, як ви простягаєте мені руку, і подумала, що ви змилосердилися до мене, і хочете потиснути мені руку, щоб відсвяткувати нашу дружбу".

Почувши її слова, вени на його правій руці, яку він тільки що підняв, ледь не вибухнули.

"Сійї, поїхали!" Кожне його слово було до країв наповнене його прихованим гнівом.

Сійї, який сидів на водійському сидінні, гірко посміхнувся і натиснув на газ. 

У той же час він кинув на Гу Шиши захоплений погляд.

Вона була першою жінкою, у якої вистачило сміливості тримати  боса за руку.

"Бувайте. Ще раз дуже перепрошую~"

Гу Шиши більше не наважувалась стояти біля вікна автомобіля, боячись знову викликати фізичний дискомфорт у боса. Вона могла тільки помахати Сійї стоячи на відстані. 

Хо Сішень був страшним гермофобом. Навіть працівники особняка були зобов'язані носити рукавички під час роботи і навіть проводити дезінфекцію більше 10 разів на день.

Вона була занадто самовдоволеною!

Ймовірно, він заговорив, намагаючись допомогти їй вийти зі скрутного становища перед її колегами.

А вона взяла його за руку…

Навіть одна секунда змусила б його відчувати себе жахливо, але він дозволив їй тримати його за руку перед її колегами, щоб не збентежити її.

Незважаючи на те, що його обличчя було настільки похмурим, і він був на межі зриву,  він не накричав на неї.

"Бос ... дійсно гарна людина, з добрим і м'яким серцем", - пробурмотіла Гу Шиши, дивлячись на автомобіль з коробками для обіду в руці. 

Сійї обережно зазирнув у дзеркало заднього виду, щоб перевірити, як там його бос.

На свій подив, він побачив, що його бос дивиться на свою праву руку складним і глибоким поглядом.

Він не користувався ні вологими серветками, які були у них в автомобілі, ні будь-яким дезинфікуючим спиртом.

Сійї трохи зіщулив шию і не наважувався дивитися далі.