Зниклий без сліду

Дощ

Я звичайний хлопець.Багатьом я був противний особливо вихователям в нашому притулку, тай вихованці також не особливо зі мною спілкувались.В один із днів мене просто викинули з притулку. Щоденні побої та нагадування про те, що я нікчема в якомусь сенсі я був навіть радий, що я більше не буду там.
Я довго блукав по світу і вже думав що це кінец в моєму житті з'явився Дазай Асаму, після цього моє життя змінилося:мене влаштували на роботу, дали дім, та з'ясувалося що в мене є над здібність, але разом з цим в мене з'явилися вороги
[не будем тягнути перейдемо до основного]
Пройшов рік з моменту коли я зустрів Акутогаву та зовсім недавно я зрозумів що тепер він мені не ворог та навіть не друг.
Акутогава це співробітник Портової мафії.Сильний хлопець, що не звик здаватися та не звертає уваги ні на, що щоб Дадзай визнав його.В нього ероскротично бліда шкіра, та глибокі темно сірі очі.

* * *
Звичайний день в ВДА.Ацуши просто працює.
-Ацушии-протягує в своїй звичайній манері Дазай
-А?Да Дазай-сан?
-Ходім ми йдемо на завдання
-А?Так добре ходім -хлопець встав зі столу та пішов за Осаму
Завдання прошло як завжди.[тому не будем на цьому зациклюватись]Після роботи потрібно було відзвітувати тому вони повернулись в офіс.
POV Ацуши
-Раз все пройшло добре то вы знаєте що робити-сказав Кунікіда відаючи нам бланки на заповнення
Я сів робити свою роботу та невстиг я навіть ручку в руки взяти як почув, що Дазай хтось зателефонував, по манері мови я зрозумів що це був Чуя-сан.І вже був готовий до наступних дій від Дазая, бо вони вже були для мене не те що звичні, а регулярні.
-Ацушиии-в своїй манері протягну Асаму
-Зробити за вас звіт?
-...Просто в мене..-не встиг він договорити як я перебив його
-Все гаразд давайте їх сюди, я знаю який Чуя-сан коли в гніві
-Дуже тобі дякую-з цими словами його і слід простив
-....-
Думки Ацуши
Ехх всеодно додому не хочеться
Я писав свою доповідь коли почув грім. Повернувшись я подивився в вікно.Погода там була не дуже, здавалося, що ще трохи і почнеця.Щось наче тягнуло мене до вікна, така погода була для мене дуже приємною.Обожнюю коли вода повільно стікає по тілу разом з собою забираючи всю біль. Нерозумію як я опенився біля вікна.Я відчув що хтось підійшов до мене ззаду.Обернувшись я побачив
-Рампо-сан?-майже шепотом сказав я
-Я бачу якщо ми зараз не підемо додому то застрягнемо тут до ночі а можливо навіть додому сьогодні не потрапимо.Довготи ще тут
- А?А що всі вже пішли?
-Так.Навіть директор
-Ехх але я ще не дописав
-Кидай все,завтра допишеш -він схопив мене за руку та потягнув до виходу.Швидко накинувши на мене мою куртку Етогава потягнув мене до виходу.Грозові хмари надвисали над Йокагамою.Навколо було дуже сиро та похмуро, а десь там вже можна було розгледіти блискавку.
Коли ми вже йшли додому пішов дождь.Етогава невдоволено поморшівся та вже хотів щось сказати Ацуши, коли зрозумів, що хлопець не рухається та навіть майже не дихає.Невже для нього дощ це щось особливе?Дивне дитя.Полумав Етогава.

-Ацуши?
-А? Так вибачте
-Ходімо
Етогава знову потягнув хлопця в невідомому для нього напрямку.Згодом вони зайшли в квартиру, що належала Рампо
-Рампо-Сан?
-Сьогодні побудеш у мене, не хочу щоб ти захворів
-Так, добре
Він зняв змене мокру куртку та повішав її щоб сохла. Відправивши мене в ванну і давши штани та кофту сам пішов ставити чайник.
Через декілька хвилин я вийшов з ваної.Штани що дав мені Рампо-сан були на мене трохи великі еле це буле не сильно помітно.На столі вже чекав чай та торт.
-Я буду через кілька хвилин.Можеж мене не чекати.
Я сів за стіл та не став нічого чіпати вирішивши дочекатися Етогаву.
Згодом він вийшов з ваної і ми разом сіли за стіл
-О, давай подивимося фільм
-Так давай
Залишившийся вечер вони провели поїдаючи торт під фільм на прикінці фільму Ацуши заснув. Рампо поклав хлопця в кімнаті для гостей, і прибравши все також ліг спати.
----------
Нуу якось так..мені подобається.Хоч слів мало...Але далі буде більше. Чесно.Цьомаю