Глава 31

507 32 5
                                    

Евелін Мерфі

Голова розколювалася. Зір був трохи розмитим, але я все одно розгляділа свою кімнату, а потім Роджерса з Паркером і ще з якимось чоловіком…

—Що…сталося?—ледь змогла видавити з себе декілька слів. Голос був охриплим та дуже тихим.

—Потім. Хай тебе спершу огляне лікар.—отже, цей третій чоловік-на вигляд, йому десь років шістдесят-лікар. Але навіщо мені лікар? Я так все хмуро пам’ятаю…

Але раптом в моїй голові спалахнули спогади. Томас, страх, біль… Що з Томасом? Він втік? Його спіймали…вбили?

Я закрила лице руками. І, наскільки могла голосно, закричала. Я хотіла видерти собі спогади з цим жахіттям. Ні! Ні! Я не хочу це пам’ятати!

—Тихо, тихо… все добре.—Ітан забрав мої руки від лиця притримуючи їх. Я, сама цього не розуміючи, почала плакати.

—Я…я все згадала.—вже тихо промовила я.

—Добре, добре. Ми розберемося з цим пізніше.—теж тихо сказав Роджерс, не відпускаючи мої руки і дивлячись мені у самі ядра зіниць.—Зараз тобі не потрібно хвилюватися.

—Кхм-кхм!—перервав нашу міні розмову лікар.—Прошу вийти всім, я хочу оглядіти дівчину.

—Ні! Я буду тут.—впевнено сказав Роджерс. Звичайно, він нікого не послухається в своєму житті.

—Ні, Ітане, ти теж вийдеш і не сперечайся!—дідусь опустив свої окуляри і так строго, без єдиної краплі страху подивився на Роджерса, що я задумалася. Невже над Роджерсом хтось має контроль? Я була до останнього впевнена, що хлопець не підкориться, але, на моє велике здивування, він тільки сердито видихнув та, зціпивши зуби, вийшов, а за ним і Паркер, закриваючи двері. Я дивилася на це з широко відкритими очима.

Мені здається, що на моїх очах сталося восьме чудо світу. Мою розгубленість побачив і лікар і враз засміявся. Від цього на його обличчі запанували тисячі мікроскопічних морщинок, але він був настільки веселим, що я теж легенько усміхнулася. Настільки, наскільки могла, але тут же скривилася від гострого болю.

—Як? Як вам вдалося…—я не могла зв’язати двох слів до купи, але мене все ж таки зрозуміли.

—Ох, це довга історія… Я тобі якось розкажу її.—я кивнула.—Як тебе звати, перлинка коралу?

Випробування життя |18+Where stories live. Discover now